30 балов, заранее спасибо
Вкажіть століття Великого розселення слов'ян.
А. 1 - 4 ст. Б. 3 - 4 ст. В. 2 - 5 ст. Г. 5 - 7 ст.
2.Основним заняттям давніх слов'ян було.
А. прядіння Б. рільництво В. гончарство Г. скотарство
3.Укажіть роки правління князя Аскольда. А. 860 - 882 рр. Б. 912 - 945 рр. В. 882 - 912 рр. Г. 945 - 964 рр.
4.Глава Київської держави, влада якого передається у спадок А. Воєвода Б. Князь В. Король Г. Старійшина
5.Військо князя називалось А. Дружина Б. Загін В. Рать Г. Орда 6.Першим на Русі хрещення прийняв князь А. Олег Б. Дір В. Ольга Г. Аскольд
7.Після смерті Олега князювати в Русі почав А. Святослав Б.Ольга В. Аскольд Г. Ігор
8.Полюддя це А. Жебракування Б. Перепис населення В. Мандрівка Г. Збір данини
9.Терміни "уроки" і "погости" стосуються часів правління А. Ольги Б. Святослава В. Олега Г. Ігоря
10.Князь Святослав уславився, як... А. Будівничий нових міст Б. Хреститель Русі В. Хоробрий воїн Г.Дипломат
11.Охарактеризуйте суспільно-політичний устрій Русі-України в IX-X ст. 12.Охарактеризуйте господарське життя Русі-України в IX-X ст.
Ответы
Відповідь: 1-г, 2-б, 3-а, 4-б, 5-а, 6-г, 7-г, 8-г, 9-а, 10-в, 11-За формою правління Київську Русь IX—X ст. історики визначають як «дружинну державу». У її основі була досить проста система управління, яка сформувалася на основі дружини київських князів. Дружина не була лише військом князя. Старші дружинники ставали радниками великого князя київського, утворювали апарат управління, чинили від його імені суд на місцях і стягували данину.
Князі у своєму правлінні спиралися на племінні ради старійшин, яких літописець називає «старцями». Із розповіді Нестора про події 945 р. можна дізнатися, що деревлянський князь Мал приймав рішення про переговори з київською княгинею Ольгою, попередньо порадившись зі старійшинами землі. Вони також несли відповідальність за вбивство Ігоря, оскільки рішення про це князь Мал, імовірно, узгодив із ними.
Більшість населених пунктів Київської Русі становили села. Їхні жителі займалися землеробством, присадибним тваринництвом та промислами (мисливством, рибальством, бортництвом тощо).
Селяни розташовувалися в місцевості зі сприятливими для ведення сільського господарства природними умовами. Це були неукріплені поселення з 30до 50 селянських садиб. Окремі садиби розміщувалися довільно, без дотримання якого-небудь плану. Це дозволяє припустити, що їхні мешканці селилися там, де їм подобалося, намагаючись не змінювати природу, а пристосовуватися до неї. До складу селянської садиби входили житлові та господарські будівлі. Її господар вів власне самостійне господарство, маючи для цього практично все необхідне. Розміри житла дозволяють висунути припущення, що селянська сім’я складалася, як правило, із шести осіб. Крім садиби, сім’ї належали предмети домашнього вжитку, худоба, знаряддя для обробітку землі й збирання врожаю. Селянські господарства одного або декількох сусідніх сіл об’єднувалися в сільську територіальну общину, яку називали «верв» або «мир». Члени общини були пов’язані круговою порукою, разом відповідали за сплату данини і скоєні на її території злочини.
12- Давні традиції, природні умови та велика кількість землі у володінні селян сприяли розвитку землеробства та тваринництва. Плуг, соха, серп, коса, борона та інші знаряддя праці були досить досконалими, щоб забезпечувати велику врожайність – у середньому, трохи менше ніж 8 ц зерна з 1 га. Основними культурами, що їх вирощували у руських селах, були пшениця, жито, овес та ячмінь.
•Ремесло: на Русі його можна розділити на міське та сільське. Якщо міське було окремою і самодостатньою галуззю економіки, то сільське було менш технологічним, не таким якісним та різноманітним, адже було направлене на підтримку землеробства та скотарства – створення та ремонт сільськогосподарського реманенту.
•Торгівля: Саме торгівля сприяла росту економічної могутності Русі: контроль над «шляхом із варяг у греки» сприяв економічному піднесенню та відкривав шлях на Візантію, торгівельні відносини з якою розвивали обидві держави та доповнювали численні воєнні дії. І саме із Царгородом були підписані перші руські міждержавні угоди, у яких уточнювалися засади торгівлі між двома країнами.