Твір на тему мова і нація на 10 речення дам 100 балів
Ответы
Ответ:
Мова – духовний скарб нації. Це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях. Без знання рідної мови обійтися ніяк не можна. І це справді так. Людина, яка не хоче знати рідної мови, руйнує те, що повинно стати фундаментом її особистості. Кажуть, народ є живим, допоки живе його мова. "Мова - це кров, що оббігає тіло нації. Виточи кров - умре нація" (Ю. Дзерович). Тож від нас, нинішнього покоління молодих, залежить, чи не перерветься та золота нитка, що пов'язує покоління з поколінням. Саме від нас залежить, чи не будуть замулюватися криниці рідної мови. Хай біля наших криниць звучить інше слово - ми раді гостям, ми втамуємо їхню спрагу, адже українці народ гостинний. Для народу свойого велика
Кожна з мов, як творіння вінець,
Люд без мови - то глина безлика,
Без'язика отара овець.
В. Забродоцький
його мова. "Мова - це кров, що оббігає
Кажуть, народ є живим, допоки живе тіло нації. Виточи кров умре нація" (Ю. Дзерович). Тож від нас, нинішнього покоління молодих, залежить, чи не перерветься та золота нитка, що пов'язує покоління з поколінням. Саме від нас залежить, чи не будуть замулюватися криниці рідної мови. Хай біля наших криниць звучить інше слово - ми раді гостям, ми втамуємо їхню спрагу, адже українці - народ гостинний.
Та дбаймо про рідні криниці! Надзвичайна наша мова є таємницею. У ній усі тони й відтінки, усі переходи звуків від твердих до найніжніших, вони мелодійні, вишукані. Тому про чистоту їх треба дбати постійно.
Здавна відомо, що рідне слово, виплекане народом і родом, має таємничу здатність тримати людину в повноті її історичного и духовного буття. "Мова - душа кожної національності, її святощі, її національний скарб" (Іван Огієнко). Від батьківського порогу рідної мови можна виходити на широкі магістралі світу. Слід шанувати в собі рідне, споконвічне, поважаючи всі інші мови, які дозволяють нам бути неупередженими й успішними. Бо ще Вольтер сказав: "Знати багато мов — значить мати багато ключів до одного замка".
Але безмір світовий і космічний не дасться в руки безбатченкам. Тож перше слово, звернене до мами, хай стане оберегом у пам'яті, щоб нести його в собі як маленьку сполохану пташку, а коли стане тяжко - лиш відчути цю полохливу ніжність, і тоді всі труднощі стануть незначними. Воістину правдиві слова: "Рідна мова дається народові Богом, чужа - людьми, її приносять на вістрі ворожих списів" (В. Захарченко).
Дивіться також
Купить 7 цветов подсветки, сверхтонкий и легкий дизайн!799 грнКупить Вы оцените! Надежное беспроводное подключение Rapoo!179 грнКупить Поворотная головка на 360°. Установка на дефлектор299 грн Купить Sven MS-307 Black1249 грн
- шаблю і слово, адже жоден народ у
Слово приходило на допомогу в час найбільшої скрути, бо наша історія - це історія віковічної боротьби українського народу за своє місце під сонцем. У цих змаганнях українство мало дві зброї Європі не пережив того, що ми, українці, у ХХ столітті! "Чужою мовою розмовляє у державі або гість, або найманець, або окупант, який нав'язує їй свою мову" - дуже давно написав К. Маркс, коли ми тільки мріяли про державність. Тоді, як усі давно вже знали, хто вони, ми тільки почали довідуватися. Ми тільки прокинулись, і все те, що інші вже мали, нам треба було здобувати. Французів, німців, поляків та інших знають у всьому світі, ми, мов дике плем'я, почали піднімати з темряви голову і лізти нагору, щоб нас побачили.
Знання рідної мови визначає багатство, широчінь інтелектуальних і естетичних інтересів особистості. Той, хто не знає рідної, материнської мови або цурається її, сам засуджує себе на злиденність душі, стає безбатченком. Ми пройшли тяжкий шлях приниження, нищення, і вже здавалося, що все винищено, випалено. Та на згарищі руїн раптом проривається живе українське слово, за ним тягнуться інші — і українське слово відроджується
знову.
Мова – духовний скарб нації. Це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях.
Без знання рідної мови обійтися ніяк не можна. І це справді так. Людина, яка не хоче знати рідної мови, руйнує те, що повинно стати фундаментом її особистості.Втрата мови — то втрата самобутності.
Українською мовою розмовляли наші діди та прадіди, а матері та бабусі співали колискові! Народ наш сміявся і плакав рідною мовою.
Наша нація вже четверте століття веде виснажливу боротьбу за самовизначення і окрему від сусідніх народів державу. І однією з найважливіших ознак української ідентичності є саме мова. Поки є українська мова – є окрема українська нація.