Елліни вважали, що кожен юнак обов`язково має опанувати такі мистецтва...
Ответы
Ответ:
Коли до рідних берегів було вже зовсім недалеко, знову здійнявся шторм, що дев’ять діб носив «Арго» морями й зрештою закинув його в мертву затоку на краю африканської пустелі. Вийти звідти корабель не міг, тож мандрівникам довелося нести його на плечах. Дванадцять днів і ночей тривав перехід. У пустелі аргонавти зазнали великих утрат: чимало героїв загинуло від голоду й спраги, у сутичках із кочівниками, від отрути піщаних змій, від спеки й утоми. Аж раптом перед ними постав квітучий сад з озером. Діви-німфи розповіли мандрівникам, що тут побував герой у лев’ячій шкурі, убив дракона, який охороняв сад, викрав чарівні золоті яблука й, розколовши скелю, пустив з неї струмок до самого моря. То був Геракл, який залишив товаришів, аби, за велінням богів, здійснити дванадцять подвигів для царя Еврисфея. Тепер саме він урятував аргонавтів від спраги і струмком вказав їм шлях.
Останньою перешкодою на важкому шляху мандрівників став острів Крит. Вхід до його бухти охороняв мідний велетень Талое, топлячи кораблі кам’яними брилами. Однак Медея поглядом зачарувала велетня і той впав у море. Нарешті героям вдалося дістатися батьківщини.
Так закінчується розповідь про перший загальногрецький похід, про відкриття світу й пошук знань. Золоте руно, що спочатку символізувало плодючість, багатство й вважалося запорукою добробуту, згодом стало символом високої мети, вищих цінностей.
З фіванським циклом давньогрецької міфології пов’язані найвідомі-ші її імена й легенди. У міфах цього циклу йдеться про заснування міста Фіви, про долю фіванського царя Едіпа і його нащадків. Саме в цих оповідях відбилося уявлення еллінів про те, що і над людьми, і над богами панує невблаганний Фатум. Три його служниці, богині мойри, роблять вічну справу: одна пряде нитку життя, інша її перерізає, а третя записує долю в сувій — і нічого змінити не можна.
Заснував місто Фіви фінікійський царевич Кадм. Його сестру Європу викрав Зевс і, прибравши подобу бика, переніс через море. Розшукуючи дівчину, Кадм опинився в Греції і побудував там величне місто. За пророцтвом, нащадка Кадма, царя Лая, мав убити власний син. Це було покаранням за те, що Лай викрав чужу дитину. Коли в царя і його дружини Іокасти народився спадкоємець, жорстокий батько зв’язав йому ноги, проколов ступні й наказав кинути в лісі. Немовля знайшов пастух і відніс його коринфському царю Полібу. Цар виховав хлопчика, назва-
ного Едіпом, як власного сина. Згодом Едіп отримав пророче попередження: «Уникай своєї батьківщини, бо станеш убивцею власного батька і чоловіком рідної матері». Не знаючи свого походження, Едіп утік з Коринфа. Дорогою до Фів у випадковій сутичці він убив царя Лая.
Саме тоді Фіви потерпали від Сфінкс — чудовиська, насланого Герою на місто за розпусту його правителя. Потвора повідомила, що покине Фіви лише тоді, коли буде розгадано її загадку. Відтак Сфінкс сиділа на скелі перед міською брамою і пожирала подорожніх, які не могли впоратися з її запитаннями. Едіпові чудовисько загадало таке: «Хто ходить вранці на чотирьох, удень - на двох, а ввечері - на трьох?». І він відповів: «Це людина в дитячому віці (коли повзає на чотирьох), доросла і в старості (коли спирається на палицю)». Розгадавши загадку, Едіп убив потвору (у деяких варіантах міфів Сфінкс сама кинулася в прірву). За це фіванці обрали його царем і дали йому за дружину вдову Лая Іокасту.
Так Едіп став чоловіком власної матері. У них народилися діти. Однак згодом правда відкрилася. Іокаста, не витримавши ганьби, вчинила самогубство, а Едіп виколов собі очі й покинув Фіви. У мандрах сліпого жебрака супроводжувала дочка Антігона. Маючи зір, Едіп не бачив очевидного: одружився з рідною матір’ю, шукав убивцю батька, не усвідомлюючи власної вини. 1 лише тепер, на межі приниження і горя, він прозрів, ставши провидцем