Предмет: Қазақ тiлi, автор: gulimzaiken08

Тіл туралы пікірлер .........................

Ответы

Автор ответа: nurgulkhalmuhamd

Ответ: Тіл біздің қазынамыз тіл імізді ешқандайда елмен теңемеуміз керек. Біз қазақстан да жүріп орыс тілінде біреу айтып тұрса біздің орысша білмегеніміз ұят емес, себебі біз өз елімізде жүрміз , өз елімізде жүріп басқа тілді білмегеніміз ұят деп айта алмаймыз. Егерде басқа елде жүріп сол елдің тілін білмеу ұят. Әр елдің өз тілі бар. Тілімізді бағалайық.

Объяснение:спасибо басып кетіңдерш өтінем.

Предыдущий вопрос

Следующий вопрос

Похожие вопросы

Предмет: География, автор: sofiadicko2

виберіть три правильні відповіді:
а) Африка є найпосушливішим материкос світу
б) екваторіальний пояс не повторюється двічі
в) Ніл є найповноводнішою річкою Африки
г) проявляється широт не розташування природних зон
д) найбільшою природною зоною є савани і рідколісся
е) Африка є густонаселеним материком

1 год назад

Предмет: Литература, автор: bober4yk17

Доведіть, що "Енеїда" - епічна поема. СРОЧНООООО, ДАЮ 50 БАЛІВ, НЕ ТРЕБА БАГАТО ПИСАТИ, КОРОТКО!!!!!!!!!!

1 год назад

Предмет: Литература, автор: Annaruslan1309

Встанови правильно послідовність.
1, не згадуючи вже ні про його добродійства, ні про його хвалену мудрість, а люті за те, що так довго давали йому дурити себе, всі кинулися на нещасного Микиту і розірвали його на шматочки.
Але не встиг він добігти до базару, коли йому назустріч біжить Пес, з іншого боку надбігає другий, а там бачить третього.
От він, не довго думаючи, скік у діжу та й сховався.
Досі я ходив по селах, а завтра в білий день піду до міста і просто з
базару курку вкраду.
Жив собі в однім лісі Лис Микита, хитрий-прехитрий.
Але як молоді лисички в народних вбраннях задзявкотіли тоненькими тенорками, то цар не міг втриматися. Його серце було переповнене, його обережність заснула, й він, піднявши морду, задзявкав і собі по-лисячому.
А на вулиці й на базарі крик, шум, гамір, вози скриплять, колеса гуркотять, коні гримлять копитами, свині кувічуть - одним словом, клекіт такий, якого наш Микита і в сні не бачив, і в гарячці не чував.
Де не взявся Вовчик-братик. Ще вчора він був добрим знайомим нашого Микити, але тепер, побачивши нечуваного синього звіра, всього в колючках та з таким здоровенним, мов 1з міді вилитим хвостом, він аж завив з переляку, а отямившися, почав утікати, - ледве хлипає.
Лис Микита прожогом вискочив із свого незвичайного купелю,
перебіг вулицю і, ніким не помічений, ускочив до садка. А звідси бурʼянами, через перелази, через капусти та кукурудзи чкурнув до лісу.
-Слухайте, любі мої, — говорив Лис Микита, — і радійте! Сьогодні рано святий Миколай виліпив мене з небесної глини, придивіться, яка вона блакитна. І, ожививши мене своїм духом, мовив: «Звіре
Гостромисле!
Пішли дні за днями. Лис Микита був добрим царем, справедливим і мʼякосердим, тим більше, що тепер не треба було самому ходити на лови, засідати, мордувати. Все готове, зарізане, навіть обскубане і обпатране приносили йому послужливі міністри. Та й справедливість його була така, як звичайно у звірів: хто був дужчий, той кращий, а хто слабший, той ніколи не вигравав справи.