ВАЖНО ДАЮ 50 БАЛОВ НУЖНО ПРЯМ В СРОК.Світ великий. Історія його — не менша. Ми вивчаємо історію різних
держав. Проте, яку б країну не вивчали, які б захоплюючі історичні події не
відкривалися б перед нами, повинні пам'ятати завжди про історію свого народу,
землі, на якій живемо.
Пам'ять — одна з найважливіших властивостей людини. Так, як не можна
забувати власного батька і матір, бо вони дали життя, дім, у якому народився і
виріс, так не можна забувати свій народ та його історію. Ми — частинка народу.
Без всіх нас немає ні народу, ні історії.
Так, як не можна забувати своїх рідних, близьких ні в хвилини радості, ні в
години печалі, так не можна забувати нашої землі, бо це — першооснова. З неї
ми вийшли, до неї і прийдемо. Люди не є людьми, якщо вони не мають ні мови,
ні пам'яті, ні землі, ні роду. Пам'ятаймо про це!
Ми не знаємо, що принесе нам завтрашній день. Людина завжди жила і
живее вірою та надією на краще. Але пам'ятаймо, що ніщо не приходить само
собою, як і не змінюється без людини.
Щоб житии краще — потрібно краще працювати. Це стосується всіх: мене,
батьків, друзів, сусідів. Людська праця потребує знань. Знання здобуваються в
навчанні. Вчімось. Зробімо так, щоб день сьогоднішній став гордістю для
майбутнього. (За В. Мисаном)
1. Прочитайте переказ.
2. Доберіть заголовок.
3. Напишіть план переказу.
4. Напишіть власний переказ. ПОМОГИТЕ СРОЧНО КАК МОЖНО БЫСТРЕЕ.Я вас умоляю
Ответы
Відповідь:
Заголовок: "Пам'ять, історія та праця: ковзана мишеня народу"
План переказу:
1. Введення: Визначення важливості пам'яті та історії для народу.
2. Пам'ять як ключовий аспект нашого існування.
3. Пам'ять про народ та історію як обов'язок кожного індивіда.
4. Зв'язок землі та народу як основи існування.
5. Посилання на важливість навчання та знань для покращення майбутнього.
6. Висновок: Важливість спільної праці для створення кращого завтра.
Переказ:
У світі, де кожен день приносить нові події та виклики, необхідно пам'ятати про історію свого народу і ту землю, на якій ми живемо. Пам'ять є найважливішою властивістю людини, і ми не повинні забувати про свої корені та історію.
Ми, як індивіди, є часткою нашого народу, і наша пам'ять про нього є обов'язковою. Ця пам'ять є частиною нашого ідентитету, аналогічно до того, як ми пам'ятаємо своїх батьків і родину, які дали нам життя і виховання. Наша історія, мова та культура - це наша спадщина, яку ми повинні берегти.
Земля, на якій ми живемо, є першоосновою нашого існування. Ми виросли з неї і повернемося до неї, і тому важливо дбати про неї. Люди не можуть існувати без мови, пам'яті та землі, яку вони називають своєю батьківщиною. Це те, що нас об'єднує та надає нам ідентичність.
Ми живемо з вірою та надією на краще майбутнє, але ми також розуміємо, що ніщо не відбувається само собою. Ми маємо працювати над покращенням, навчатися і розвивати свої знання. Саме навчання дає нам можливість розуміти і долати виклики, з якими ми зіштовхуємося.
Таким чином, ми маємо пам'ятати свою історію, зберігати спадщину і плекати нашу землю. Лише спільна праця, знання і віра в краще майбутнє допоможуть нам досягти цілей і стати ковзаною мишеня народу.