Тільки-но починало світати, мати, вмившись, зодягалачисту сорочку, підв'язувалася вишитим фартухом і вилазила на лежанку. Я крізь сон чув її лагідну приповідку: «Ну ось і зійшов святець, аж віко підпер!». Незабаром кімната освітлювалася живими зайчиками, спалахували сухі дрівцята, потріскуючи голосними пострілами. Піч гоготіла, коли полум'я лизало своїм язиком челюсті. Доки варилося снідання, мати місила тісто. То було цікаве видовисько. Материні руки раз по раз занурювалися в діжу, од чого ослінчик аж двигтів. Тісто вимішувалося, крутішало. Коли воно нарешті ставало в'язким, як гума, і вже важко було працювати руками, мати призупиняла роботу, будила свою родину й годувала сніданком. Поснідавши, батько йшов на роботу, а я біг на кінець городу, щоб наламати широких капустяних листків. За цей час в оселі вже стояв паркий дух. На засланому простирадлом ліжкові, а поверх ще й рушником, пузатилося кілька кругленьких паляничок. Мати була вся в роботі. Легкими рухами рук вона витягувала опецьок тіста, вмокала у воду руки, щоб воно не прилипало, й, перекидаючи з однієї долоні в другу, формувала круглу, наче сонце, хлібину. Злегка поплескавши верхівку, ненька клала паляницю на рушник. Робила вона це так вправно, що я навіть не встигав уволю надивитися. Доки мати викачувала останню, найменшу паляничку, що призначалася мені, я біг за лопатою і, внісши, приставляв її до печі. На лопату клали капустяний листок, змащений олією або притрушений борошном, й усаджували хлібину. Біле тісто паляниці нариз обдувало гарячим духом печі. Нагнічені челюсті покліпували, паче в безмісячну ніч зорі. Іскорками розжареної сажі здригався жар. Зробивши виделкою кілька проштрихів, мати шугала лопату з хлібиною в гарячу утробу печі; потім другу, третю, аж доки не сховалася за челюстями й моя паляничка. Стислий контрольний переказ тексту, мінімум 10-11 речень!!!!
Ответы
Ответ:
Внизу
Объяснение:
Під час світанку, мати швидко підготовлювалася до своїх обов'язків. Вона одяглася в чисту сорочку та вишитий фартух, а потім вийшла на кухню. Я, прокидшись наполовину, чув її лагідні слова: "Ну ось і зійшов святець, аж віко підперло!" Поступово кімната заповнилася світлом від вогнища, яке запалювалося, і сухі дрова спалахували голосними пострілами. Піч гуркотіла, коли полум'я облизувало її челюсті.
Поки готувався сніданок, мати займалася місінням тіста, що було цікавим видовищем. Її руки допомагали витягти тісто з діжі, і сонце відбивалося від їхньої вправності. Тісто вимішувалося і крутилося, доки не стало в'язким, немов гума, і вже було важко працювати руками. Тоді мати призупиняла роботу, будила решту родини і годувала всіх сніданком.
Після сніданку батько вирушав на роботу, і я бігав на кінець городу, щоб зібрати широкі капустяні листки. В цей час в оселі вже було дуже тепло, і на столі чекали свіжі палянички, пахнучи паром. Мати залишалася в роботі, легко витягуючи шматок тіста, занурюючи руки в воду, щоб уникнути прилипання, і формувала круглі хлібини, схожі на сонце. Потім вона помазувала їх верх олією та клала на рушники, роблячи це так вправно, що я навіть не встигав уважно подивитися.
Доки мати виводила останню, найменшу паляничку, призначену мені, я нес лопату та ставив її біля печі. На лопату клали капустяний листок, змащений олією або присипаний борошном, і на нього кладли хлібину. Біле тісто палянички відразу обдувало гарячим подихом печі. Нагріті челюсті печі гуділи, наче в беззорі ночі зірки. Іскри розжареної сажі летіли, коли мати впевнено вдарила лопатою з хлібиною в гарячу утробу печі, спочатку одну, потім іншу, і так далі, аж поки не зникла остання - моя власна паляничка.(Думаю помогла вам!)