Дайте відповідь на запитання 1. Чому на вашу думку частина дружинників присягає окремо від князя та його дружини? Відповідь обґрунтуйте.2. порівняйте умови русько-візантійських угод Олега й Ігоря, чим вони відрізнялися? Яка з них була вигідніше Русі, а яка Візантії? 3. Висловіть припущення чому князь Ігор погодився на такі умови угоди.
ВІДДАМ 40 БАЛІВ ЗА ВІДПОВІДІ,
ДОПОМОЖІТЬ БУДЬ ЛАСКА!!!
Ответы
Ответ:1. Дружинники, які присягають окремо від князя та його дружини, можуть робити це з декількох причин. По-перше, це може бути зроблено для забезпечення більшої гарантії відданості та лояльності дружинника самому князю, незалежно від інших членів дружини. По-друге, це може вказувати на важливі ролі, які відводилися дружинникам у діяльності князя та його влади, і їхню роль у захисті князя та його держави.
2. Умови русько-візантійських угод Олега та Ігоря відрізнялися. Угода Олега (907 рік) передбачала сплачування дані, але Русь отримала право на торгівлю в Константинополі без податків. Угода Ігоря (944 рік) передбачала сплачування дані, але вона була вищою за угоду Олега, адже Візантія погодилася платити Русі річний дань. Вигідність для Русі полягала в отриманні податків та праві на торгівлю, тоді як Візантія зберігала мир з Руссю і уникала вторгнень, що дозволяло їй сконцентрувати зусилля на інших напрямах.
3-не знаю
Погодження князя Ігоря на умови угоди може бути пояснене декількома можливими факторами та міркуваннями:
1. Дипломатія та мирна стратегія: Князь Ігор може був впевнений, що укладення угоди з Візантією допоможе забезпечити мирні стосунки між Руссю та Візантією. Це може було важливим аспектом для забезпечення стабільності та безпеки в регіоні.
2. Економічні вигоди: Угода могла передбачати обмін товарами та ресурсами між Руссю та Візантією, що могло бути вигідним для обох сторін.
3. Забезпечення підтримки від Візантії: Можливо, князь Ігор розраховував на підтримку чи захист Візантії в разі потенційних конфліктів з іншими сусідніми країнами.
Объяснение:
1. Частина дружинників присягає окремо від князя та його дружини, тому що вони належать до різних соціальних шарів та мають різні обов’язки. Князь та його дружина є верховними правителями, які мають владу над усіма землями та людьми. Вони присягають на вірність Богу, своїй родині та своєму народу. Дружинники ж є особистими воїнами князя, які служать йому за певну плату або заради слави. Вони присягають на вірність князеві, його дружині та своїм товаришам. Таким чином, присяга дружинників є більш конкретною та обмеженою, ніж присяга князя та його дружини.
2. Угода 907 року була укладена після успішного походу Олега на Царгород, який змусив Візантію визнати високий статус Русі. Угода 944 року була укладена після невдалого походу Ігоря в 941 році та походу 944 року, який не призвів до вирішальної битви.
Угода 907 року надавала руським купцям право жити в Константинополі терміном на півроку, імперія зобов’язувалася утримувати їх протягом цього часу за рахунок скарбниці. Їм було надано право безмитної торгівлі у Візантії. Також допускалася можливість найму русичів на військову службу у Візантії. Угода 944 року зберегла ці пільги, але вводила обмеження для руських купців: вони повинні мати княжі грамоти, щоб користуватися правом торговельної дипломатичної імунітетності.
Угода 907 року встановлювала дружні відносини Візантії та Русі, визначала порядок викупу полонених, покарання за кримінальні злочини, вчинені грецькими і руськими купцями у Візантії, правила ведення судового процесу і спадкування, створювала сприятливі умови торгівлі для русичів і греків, змінювала морське право (замість захоплення викинутого на берег судна і його майна власники берега зобов’язувалися надати потерпілим допомогу).
Угода 944 року поновлювала це положення, але також мала додатковий пункт про те, що Русь не буде претендувати на кримські володіння Візантії . Це було спробою Візантії врегулювати конфліктні інтереси Русі та Хазарського каганату.
За загальною оцінкою, угода 907 року була вигідніше для Русі, а угода 944 року була вигідніше для Візантії. Угода 907 року визнавала Русь як рівноправного партнера Візантії, надавала їй значні торговельні пільги та можливості для воєнної співпраці. Угода 944 року ж зменшувала привілеї руських купців, обмежувала їхню дипломатичну імунітетність та вимагала визнання Візантії як верховної держави.
3.Можливо, князь Ігор погодився на такі умови угоди, тому що він не мав достатньої сили для продовження війни з Візантією. Він також міг бути зацікавлений у збереженні торговельних відносин з імперією, яка була важливим ринком для руських товарів. Крім того, він міг сподіватися на підтримку Візантії у своїх суперечках з хазарами та печенегами, які загрожували його володінням .