Предмет: Литература, автор: Rineru

Срочно!
7 клас
Розкажіть від імені жінки "із хвиль" про трагедію на її роду

Ответы

Автор ответа: rusenkorose4696
1

На далекому узбережжі, де морські хвилі витають свої мелодії, розгорнулася наша родова трагедія. Я – жінка, належача до того покоління, що народилося із хвиль, і ця історія моєї родини відтепер назавжди вплетена в нитки часу та моря.

Здавалося б, море завжди було нашим союзником і провідником. Ми, жінки з роду "із хвиль", вивчили його таємниці і жили в гармонії з його природою. Ми відчували його відомий спів, слухали розповіді старших про велич моря та його дарувань.

Але одного сумного дня морська стихія вирішила випробувати нас. Ми стояли на узбережжі, як зазвичай, готуючи знаряддя для риболовлі та розмовляючи про майбутнє. Але той день став краєм нашої невинності.

Морські хвилі піднялися на велику висоту, наче гігантські стіни води, і наближалися до нас з неймовірною силою. Ми були залиті страхом, намагаючись втечи, але було вже пізно. Хвилі обрушилися на наші човни, розбивши їх на міліони дрібних частинок. Вітер завив і сміявся над нашою безпомічністю.

Тривали години боротьби за виживання, але море не відпускало свого залізного стиску. Чоловіки і діти, які були разом з нами, стали жертвами цієї страшної трагедії. Ми, жінки "із хвиль", лишилися живими, але наші серця заповнені скорботою та втратою.

З того часу ми розуміємо, що навіть ті, хто живе разом з морем, не можуть передбачити його капризи. Ми пам'ятаємо наших загиблих рідних, а їхні душі залишилися з морем, де вони вільно гойдаються на хвилях.

Ця трагедія стала невиразним пам'ятником нашого роду, завжди нагадуючи нам про безперечну владу природи і важливість обережності та поваги до моря, яке може бути як нашим союзником, так і нашим великим ворогом.

Похожие вопросы
Предмет: Математика, автор: mariaricnak
Предмет: История, автор: Аноним
Ответе на вопросы пж
Багато часу минуло відтоді, як з волі богів виникли перші люди. Стало їх багато

на землі, і почали вони шумом і галасом своїм надто богам докучати.

Розсердилися боги на людей і вирішили затопити всю землю. Але добрий бог Еа

повідомив про це праведній людині на ім’я Утнапішті, сказавши: «Прийшов час

рятувати свою душу! Побудуй величезний ковчег з міцним спорядженням і

покрий дахом. Надійно просмоли його густою смолою. Потім заведи до нього

рідних і близьких, усіх тварин із собою візьми, зерна не забудь, а після того, як

сам зайдеш, двері усі надійно позачиняй і засмоли їх».

І накреслив бог Еа на землі малюнок того ковчега. Побудував Утнапішті ковчег,

взяв із собою свою родину, умілих ремісників, а також свійських і диких

тварин.

І ось чорна хмара затягла усе небо, грізно загримів бог грому. Вдень стало

темно, як уночі. Почалася велика злива, а згодом потоп. Все живе на землі

загинуло. Навіть богів потоп стрепенутися примусив.

Коли через шість днів і сім ночей закінчився ураган і визирнуло сонце, вода

почала спадати. Випустив Утнапішті голуба, і прилетів він назад, не знайшов

вільного від води місця. Випустив він ластівку, і вона повернулася ні з чим.

Випустив крука, і знайшов крук сушу. Це була вершина великої гори. Причалив

до суші ковчег, і вийшли з нього люди й тварини.

На вершині гори Утнапішті насипав очерету й хмизу, запалив вогонь і приніс

богам жертву. Боги зраділи жертві і пробачили людям, які врятувалися від

потопу.



1. Як Ви вважаєте, чому саме в Межиріччі виник такий міф?

2. Який міф про всесвійтній потоп знаєте Ви?