які фінансові операції доводилось вам робити?
Ответы
Весь світ рухається в напрямку посилення контролю за фінансовими операціями. Цей поступ почався ще із сумнозвісного теракту в США 2001 року і покликаний запобігати можливостям фінансування тероризму чи відмивання коштів через використання анонімних чи підозрілих фінансових операцій.
В Україні Закон має як ряд своїх прихильників, так і противників. Дискусії ведуться і навколо юридичної техніки, і навколо можливостей практичної реалізації прийнятих норм. Що основного змінює Закон?
Встановлення кінцевих бенефіціарів і характеру ділових відносин
Протягом 3 місяців з сьогоднішнього дня всі юридичні особи, які були зареєстровані до набрання чинності цим Законом, повинні подати реєстратору інформацію про кінцевого бенефіціарного власника та структуру власності, тобто рух в напрямку виявлення реальних вигодонабувачів, які ховаються за складними корпоративними структурами, продовжується. Правда форми, за якою потрібно буде розкривати інформацію, наразі немає, тому міністр юстиції анонсував відлік 3-місячного строку з моменту створення такої.
Також суб’єкт фінансового моніторингу (СФМ) зобов’язаний вжити всіх належних дій щодо встановлення (розуміння) мети і характеру майбутніх ділових відносин або проведення фінансової операції. Таку інформацію банки вимагали і раніше, проте можна очікувати, що кількість питань і глибина перевірки збільшаться. Звідси підходимо до висновку, що новим клієнтам буде значно важче пояснити мету своїх фінансових операцій, ніж клієнтам, які мають довгу хорошу історію взаємовідносин з суб’єктами фінмоніторингу. Можливо це ускладнить фінансові операції між новоствореними компаніями-оболонками без будь-яких матеріально-трудових ресурсів (аналог закордонного substance), які часто використовуються для отримання протиправної податкової вигоди. Однак постраждати може і реальний бізнес, який до сьогодні не вважав за потрібне оформлювати працівників (крім директора/бухгалтера) на компаніях з багатомільйонними оборотами.
Ризик-орієнтований підхід у роботі з клієнтами
За такого підходу суб’єкти фінансового моніторингу самостійно повинні встановлювати рівень ризиковості їхніх клієнтів. До прикладу пенсіонери чи студенти, працівники, які отримують офіційну зарплату на картку, чи дрібні підприємці будуть здійснювати свої операції за мінімальної перевірки зі сторони СФМ. Таких низько ризикових клієнтів приблизно 95% за підрахунками НБУ. Решта — суб’єкти з підвищеним ризиком (політики, «переможці невідомих лотерей», готівкові магнати та ін.).
На думку НБУ така система полегшить життя для 95% клієнтів, а решту стимулюватиме до прозорості своїх операцій.
Однак є і інша сторона медалі – штрафи. Штрафи за порушення законодавства в сфері фінмоніторингу значні — від 204 тисяч гривень до 135,15 млн. грн., в деяких випадках ще й забрати ліцензію або ліквідувати можуть. Відповідальність звісно ж мотивує, однак, боячись таких заходів впливу, суб’єкти фінмоніторингу можуть і перегнути палку.
Наприклад, за порушення вимог щодо відмови від встановлення (підтримання) ділових відносин — штраф до 340 тисяч гривень. Банк зобов’язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (тобто розірвати їх) стосовно клієнта у разі наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною.
Приклад із практики: підприємство отримує «лист щастя» від одного з найбільших в Україні банків, в якому його повідомляють про розірвання ділових відносин через неприйнятно високий ризик. Мотивування – КВЕДи суб’єкта господарювання передбачають надання консалтингових послуг, а воно натомість здійснювало чимало операцій з надання/отримання безпроцентної поворотної фінансової допомоги. Аргументи про те, що фіндопомоги надавались в системі координат «засновники – товариство» та що кожна копійка коштів пройшла фінмоніторинг у цьому ж банку, а також факт, що кошти були спрямовані на придбання офісного приміщення в центрі Києва, з якого підприємство і вестиме свою консалтингову діяльність, знайшли розуміння в банку лише по спливу 3 місяців і десятка листів-пояснень. А увесь цей період мало того, що не можна було користуватися своїм рахунком в даному банку, так ще й платити контрагентам, які мають рахунки в цьому ж банку, зі своїх рахунків у інших банках було неможливо. При цьому зауважмо, що наведена епопея розвивалася ще за дії попередньої «лояльнішої» редакції Закону.