Предмет: География, автор: Stay2018straykids

яке море омиває південну Азію​

Ответы

Автор ответа: vikxi
22

Ответ:

Объяснение:

моря Атлантичного океану — Середземне, Егейське, Мармурове, Чорне й Азовське


michaelplus08022013: ти дебіл
Автор ответа: Мистический
17

Наступні моря, які омивають Південну Азію:

  • Аравійське море
  • Південно-китайське море
  • Лаккадівське море

Приложения:

gajdamakavladislav5: спасибо
Похожие вопросы
Предмет: Литература, автор: zubkodiana66
СРОЧНО!!!!
Напишіть докладний переказ тексту, Завершивши його власними роздумами про події історії та сучасність (... про те, що знову сіються, ростуть могили по землі українській, про те, що важкі часи настали на рідній землі... та віримо, що буде Перемога, мир...) - 5-6 речень.
Сірий, припорошений весняною пилюкою степ збігає на південь і стигне там голубим маревом; суворою
лінією стоять на ньому сторожові могили, насипані, може, татарвою, а може, волелюбним козацтвом, що
шаблею та мушкетом боронило оці стени від ворожих навал; росте на них подорожник, біленькі невісточки,
чіпкий спориш, розкішний, з гіркуватим чадним смородом полин, колючий, з могутнім стовбуром і мохнатою
червоною квіткою будяк, скромні, лагідні незабудки, нерозлучні брат-і-сестра — і весняними вечорами
голублять душу і серце людини свіжі і ніжні степові запахи і тихо шепочуть трави, облиті сяйвом місяця, що
викочується із-за мовчазних могил і фарбує степ в густо-малиновий темнуватий колір. І хто зна, хто може
підслухати, хто розгадає таємну мову природи, хто скаже, про що шепочуть зелені трави мовчазним чорним
могилам? Може, вони повідають про те, як на них зупинялися постоєм козаки, варили саламату, а кобза
дзвеніла у тихе надвечір'я і то рокотала, як грім, то промовляла тихим жалем, і під той сум, під ту жалобу
схиляв порубану, в шрамах, голену, з буйним оселедцем голову старий козак та згадував вірне товариство,
що полягло десь під Кафою або Трапезундом. Золота порохівниця місяця, вистромившись із-за могил,
порошила трави голубим пилом, і вдавалося козакові, що там, у степу, ворушиться щось, іржуть чиїсь коні, і
вже не рокотання бандур чути звідти, а ледве вловимий передзвін шабель, і не сиділося старому, не їлася
йому саламата, свербіла рука до шаблюки, до бою кликало серце. Може, степові трави шепчуть про те, як
отут, у бур'янах, лежав зарубаний татарин і вороння клювало йому очі, щоб і з того світу не дивилися вони
на священну землю степового лицарства. А може, про те, як червоний комісар бився тут до загину з
біляками і востаннє ткнувся вустами в рідну землю, цілуючи її на вічне прощання...
Могили...
Скільки віків стоїте ви отут, серед степу, як німі свідки великих битв, кого хороните ви у своєму чорному
затишку? Чи коли настане такий час на землі, що не ростимете ви по зелених степах та роздол-лях і не
блукатимуть матері, шукаючи вас, не сіятимуть тяжких сліз по несходжених степах? Чому ж мовчите ви і
хмуритесь на світло дня? Чи, може, знову надієтесь прийняти в свої чорні ями синів степового краю?
Мовчать могили, і безмежним морем тече до самого обрію припорошений весняною пилюкою степ,
петляє в степову безвість покручений шлях...
Предмет: Русский язык, автор: stashmilana8