Предмет: География, автор: yarichek98

1. Які відмінності числових значень масштабу на велико-, середньо- і дрібномасштабних картах? Як це пов'язано з розмі- рами територій, що зображені на цих картах? До якої групи належить більша частина карт навчального атласу з географії для 7 класу?​

Ответы

Автор ответа: ponchik228mail
0

Ответ:

Числовий масштаб на картах визначає відношення між відстанями на карті та відстанями на справжній землі. Основні відмінності числового масштабу на великомасштабних, середньомасштабних і дрібномасштабних картах такі:

1. **Великомасштабні карти**: На цих картах числовий масштаб зазвичай дуже великий, наприклад, 1:1,000 або 1:10,000. Це означає, що на карті деталі представлені дуже докладно, і ви можете бачити навіть маленькі об'єкти. Великомасштабні карти зазвичай показують невеликі території, такі як міста чи села.

2. **Середньомасштабні карти**: На цих картах числовий масштаб зазвичай менший, наприклад, 1:100,000 або 1:500,000. Вони призначені для відображення середньорозмірних територій, наприклад, регіонів чи округів. Деталі на них менше видно, але вони показують більші об'єкти і загальну структуру території.

3. **Дрібномасштабні карти**: На цих картах числовий масштаб найменший, наприклад, 1:1,000,000 або 1:10,000,000. Вони призначені для відображення великих територій, таких як країни, континенти чи світ. Деталей на дрібномасштабних картах практично не видно, і вони служать для отримання загального уявлення про географічне розташування об'єктів.

Зв'язок числового масштабу з розмірами територій полягає в тому, що великий масштаб дозволяє більш докладно розглядати маленькі території, середній - середньорозмірні, а дрібний - великі території. Більша частина карт навчального атласу для 7 класу, як правило, відноситься до середньомасштабних і дрібномасштабних, оскільки вони призначені для вивчення географії на рівні країн, континентів та світових регіонів, а не детального розгляду конкретних місць.

Похожие вопросы
Предмет: Экономика, автор: muraciva
Тридцять років тому Starbucks був єдиним магазином на ринку в Сіетлі, де продавали смажену каву. Сьогодні це глобальна мережа із роздрібного продажу кави з близько 16 700 магазинами, 40 відсотків яких є в 50 країнах за межами США. Starbucks сформував свій поточний курс у 1980-х, коли директор з маркетингу компанії Говард Шульц повернувся з поїздки в Італію, зачарований досвідом італійської кав’ярні. Шульц, який згодом став генеральним директором, переконав власників компанії експериментувати з форматом кав’ярні. Стратегія полягала в тому, щоб продавати власну смажену каву преміум-класу та свіжозаварені кавові напої в стилі еспресо, а також різноманітну випічку, кавові аксесуари, чаї та інші продукти у смачно оформленій обстановці кав’ярні. Компанія зосередилася на продажі "досвіду третього місця", а не просто на каві. Формула призвела до вражаючого успіху в США, де Starbucks перейшов від невідомої кав’ярні до одного з найвідоміших брендів країни протягом десятиліття. Завдяки Starbucks, кав’ярні стали місцями для відпочинку, спілкування з друзями, читання газет, проведення ділових зустрічей або (нещодавно) веб-перегляду.

У 1995 році, з 700 магазинами по всій території США, Starbucks почав вивчати закордонні можливості. Першим цільовим ринком була Японія. Компанія створила спільне підприємство з місцевим роздрібним торговцем Sazaby Inc. Кожна компанія володіла 50-відсотковим пакетом акцій. Спочатку Starbucks інвестував 10 мільйонів доларів у це підприємство, це було його перше пряме інвестування. Підприємство мало повністю наслідувати формат Starbucks.

Угода про ліцензування вимагала від всіх японських менеджерів магазинів та співробітників відвідувати навчальні заняття, аналогічні тим, які проводяться для працівників США. Угода також вимагала, щоб магазини дотримувались проектних параметрів, встановлених у США. У 2001 році компанія представила план акцій для всіх японських працівників. До кінця 2009 року Starbucks мав близько 850 магазинів і прибутковий бізнес в Японії

Після Японії компанія приступила до агресивної програми іноземних інвестицій. У 1998 році вона придбала "Сіетл Кава", британської кавової мережі з 60 роздрібними магазинами, за 84 мільйони доларів. Американська пара, родом із Сіетла, завела "Сіетл Кава" з наміром створити мережу, схожу на Starbucks у Британії. Наприкінці 1990-х Starbucks відкрив магазини в Тайвані, Китаї, Сінгапурі, Тайланді, Новій Зеландії, Південній Кореї та Малайзії. Як і в Японії, Starbucks наполягав на інтенсивній програмі підвищення кваліфікації для працівників та суворих специфікаціях щодо формату та плану магазину.

До 2002 року Starbucks здійснював агресивну експансію в материковій Європі. В якості своєї першої точки входу Starbucks вибрав Швейцарію. Спираючись на свій досвід в Азії, компанія уклала спільне підприємство зі швейцарською компанією, Bon Appetit Group, найбільшою компанією з обслуговування продуктів харчування в Швейцарії. Bon Appetit повинен був мати мажоритарний пакет акцій, і Starbucks надав ліцензію на його формат швейцарській компанії, використовуючи аналогічну угоду з тією, яку вона успішно використовувала в Азії. Після цього були засновані спільні підприємства в інших країнах. Starbucks також прийняла політику етичного пошуку та екологічної відповідальності. Starbucks намагався використати свій вплив не лише для зміни способу споживання кави у всьому світі, а й для зміни способу виробництва кави у спосіб, який приносив користь фермерам та навколишньому середовищу.



Питання для обговорення:

1. Звідки взялася оригінальна ідея формату Starbucks? Який урок для міжнародного бізнесу можна зробити з цього?

2. Що змусило Starbucks почати розширюватися на міжнародному рівні? Як компанія створює цінність для своїх акціонерів, проводячи міжнародну стратегію розширення?

3. Чому, на вашу думку, Starbucks вирішив вийти на ринок Японії через спільне підприємство з японською компанією? Який урок ви можете зробити з цього?
Предмет: Математика, автор: angelinamuzycuk34