Будь ласка допоможіть сьогодні!! Докладний переказ тексту публіцистичного стилю батьки і діти
Текст:Якось до редакції журналу надіслала листа восьмикласниця. У ньому йшлося про те, що дівчина соромиться власних батьків: вони обмежені, неосвічені, не модно одягаються, неправильно наголошують слова «документ, кулінарія».
Протягом останнього року авторка листа жодного разу не вийшла з дому разом з батьками. Коли у школі призначають батьківські збори, дівчина навмисне не повідомляє про це батьків. Не вистачає, щоб учителі побачили, які вони «відсталі»!
Що ж перешкоджає дівчині шанувати людей, які дали їй життя? Наївно думати, що причиною є немодне вбрання чи неправильна вимова слів. Щось тут глибше і важливіше. Що ж саме?
Дорослішаючи, юнаки та дівчата починають серйозно замислюватися над своїм місцем у суспільстві - нинішнім та майбутнім. У їхньому лексиконі з'являються слова «престиж» та «престижний». Особистий престиж пов'язується із престижем родини.
Що ж таке престиж? Це - громадська оцінка суспільної значущості людини.
До 14-15 років діти вже пережили вік безумовного прийняття всього, що оточує їх в отчому домі. Вони намагаються скласти оцінку поведінці членів сім'ї, їхнім характерам, моральним рисам. Їх починає цікавити становище батьків у суспільстві, їхні посади, ставлення до них співробітників, знайомих, сусідів. Якщо освіченість батьків, їхні досягнення визначаються й поважаються значним колом людей - це предмет особливої гордості дітей.
Та чи кожен чотирнадцятилітній спроможний зрозуміти, що посада й зарплата - лише зовнішні вияви значущості будь-якої людини? Що справжнє багатство сім'ї - не меблі й одяг, а духовна спорідненість, близькість між дітьми та батьками? Що справжній престиж визначається не наявністю або відсутністю автомобіля чи відеотехніки, а душевною щедрістю, чесністю, безкорисливістю, трудолюбством рідних?
Толерантність у ставленні до найближчих людей не є виявом слабкого характеру. Толерантність - результат розуміння життя й мудрості.
Чимало видатних людей залиши спогади про батьківський дім, про батьків та матерів. І що цікаво: виходить так, що у більшості непересічних людей були виняткові матері! Розумні, терплячі, лагідні. У чім тут справа? Очевидно, видатні люди тому й стали видатними, що мали досить розуму та спостережливості, аби в усьому вміти виділити головне, суть. У матері вони, насамперед, помічали самовідданість, цінували любов і її намагання зрозуміти власну дитину.
Кожне наступне покоління відрізняється від попереднього. Тому й кажуть у народі: «Стався до батьків так, як хотів би, щоб діти твої ставилися до тебе».
Ответы
Ответ:У надісланому листі восьмикласниця висловила своє незадоволення стосовно своїх батьків та ситуації вдома. Її скарги включають обмеженість батьків, їхня неосвіченість, несучасний стиль одягу та вимову слів. Окрім того, дівчина свідомо уникає виходу з батьками та участі в батьківських зборах у школі через бажання, щоб учителі побачили їхню "відсталість." Згідно з автором статті, важливо розуміти, що причина недолюблення батьків є глибше, ніж зовнішні фактори.
Дорослішаючи, підлітки розпочинають думати про своє місце у суспільстві і визначають важливість суспільного статусу і престижу родини. Автор статті наголошує, що престиж пов'язаний не тільки з зовнішніми проявами, але й з духовними цінностями, щедрістю, чесністю та іншими моральними рисами родичів.
Автор закликає молодь розуміти, що справжній престиж не полягає в матеріальних речах, а в моральних цінностях та толерантному ставленні до рідних. Також він наводить приклади видатних людей, які були вдячні своїм матерям за їхню самовідданість та розуміння.
Заключно, автор закликає кожне наступне покоління ставитися до своїх батьків з розумінням і повагою, як би вони хотіли, щоб їхні діти ставилися до них.
Объяснение: