Імперія Карла великого, закони
Ответы
Объяснение:
Основатель империи Каролингов, «Отец Европы» (Pater Europae)[3], впервые после падения Римской империи объединивший бо́льшую часть Западной и Центральной Европы. Его правление положило начало Каролингскому возрождению. «Великим», как считается, Карл именовался ещё при жизни (например, в современных ему «Анналах королевства франков» и «Жизни Карла Великого» Эйнхарда). По имени Карла династия Пипинидов получила название Каролингов[4]. От его имени, по мнению М. Фасмера, возможно произошло славянское слово «король»[5][6].
Карл Великий — старший сын Пипина Короткого и Бертрады Лаонской — стал королём франков в 768 году после смерти отца. Первоначально правил совместно с братом Карломаном. В 771 году став единоличным правителем, Карл Великий продолжил политику Пипина Короткого в отношении папства и стал защитником христианской церкви не только в своих владениях, но и в соседних с Франкским государством землях. Он завоевал Лангобардское королевство в Италии и долгие годы воевал с маврами мусульманской Испании. Во время Саксонских войн франки обращали местных жителей в христианство, осуществляя христианизацию с помощью казней, переселений населения и других репрессий. Наибольшего могущества Карл Великий достиг в 800 году, когда был коронован «императором римлян» папой Львом III на Рождество в базилике Святого Петра в Риме.Восточная церковь относилась к Карлу Великому менее благосклонно из-за поддержки им филиокве и того, что папа римский предпочёл его в качестве императора женщине-монарху, правительнице Византийской империи Ирине. Эти и другие споры, ставшие частью длительного конфликта между Римом и Константинополем, привели к Великому расколу 1054 года.
Карл Великий умер в 814 году. Он был похоронен в Ахенском соборе в столице Франкской империи, городе Ахене. Карл был женат по меньшей мере четыре раза и у него было трое законных сыновей, доживших до совершеннолетия, но только самый младший из них, Людовик I Благочестивый, пережил отца и стал его преемником.
Імперія Карла Великого, також відома як Каролінгська імперія, існувала в середні віки і охоплювала значну частину Західної Європи в 8-9 століттях. У цій імперії Карл Великий впровадив ряд законів і реформ, які отримали назву "Каролінгські закони" або "Каролінгська легісляція". Основними рисами цих законів були:
1. Капітулярії: Карл Великий видавав накази, які називалися "капітуляріями", щоб регулювати різні аспекти життя імперії, включаючи адміністративні, фіскальні, і військові питання.
2. Правосуддя: Карл Великий розширив судову систему і зміцнив централізований контроль над нею. Він намагався забезпечити рівноправ'я і справедливість перед законом.
3. Культурна реформа: Під час свого панування Карл Великий підтримував освіту і культуру. Він заснував палатинні школи і підтримував розповсюдження латинської мови та християнства.
4. Феодальна організація: Імператор спробував упорядкувати феодальні структури і зміцнити центральну владу, надаючи великодоступним особам ленди.
5. Християнство: Карл Великий був відомий своєю підтримкою християнства, і його закони відображали християнські цінності та канонічне право.
Закони Карла Великого визначили правову систему імперії і мали великий вплив на подальший розвиток права в Західній Європі. Ці закони сприяли створенню єдиної імперії і були однією з основних основ європейського середньовіччя.