Вставити пропущені розділові знаки.
Говорять не усім дано мистецтво музики душею розуміти.
Одна дочка Катрею звали вже дівчина доросла, років дев’ятнадцяти.
На щастя хлопець не втратив надії на любов на щастя і добро.
Таке буває з людино нечасто.
Звісно сором мужикові купований хліб їсти а своє поле неоране кидати.
А хлібам колосистим здається немає кінця.
Привези мені будь ласка пшеничну зірочку з небес.
За твердженням французьких науковців повість Марка Вовчка «Маруся» отримала відзнаку Паризької академії в 1879 році й була рекомендована міністерством народної освіти для читання учнями середніх шкіл.
Чапля може то була лелека потонула у тиші багряній.
Навіть сині дзвіночки сіяли холод на трави.
2. Поширити речення вставними словами. Продовжити текст користуючись довідкою.
Це було в серпні. Були ще канікули. Ми пішли удвох із братом у неділю до лісу збирати гриби. Компас мій зіпсувався. А був хмарний день. Сонця не було видно. Ліс наш тягнеться кілометрів на двадцять
Довідка: по-моєму;безумовно; очевидно; як на зло; до речі; отже; за розповідями старших людей.
3. Перепишіть речення. Знайдіть вставні слова і речення і виділіть їх комами. 1. Мабуть то й буде ідеальне суспільство майбутнього, коли потребою для кожної людини стане робити для іншої тільки щось добре, приємне, корисне, може навіть самопожертовне. (О. Гончар.) 2. Не можна кажуть людині помолодшати, а подобрішати завжди можна. (О. Гончар.) 3. Всяке трапитись може на довгім віку. (О. Підсуха.) 4. Ти мене, кохана, проведеш до поля, я піду — і може більше не прийду. (М. Рильський.) 5. Невже і справді неминучість є у чергуванні радості і лиха? (Л. Первомайський.) 6. Справді краще в ріднім краю хоч і кості положить, ніж в чужині в супокою, хоч би і в достатку, жить. (І. Франко.) 7. Трудно розказати, для чого власне нам потрібна мрія і що вона таке, та певне в світі ніхто живий без мрії не прожив. (Леся Українка.) 8. На жаль світ побудований так, що щастя людства здобувається ціною чиїхсь страждань. (О. Довженко.)
Ответы
Говорять, не усім дано мистецтво музики душею розуміти.
Одна дочка, Катрею звали, вже дівчина доросла, років дев’ятнадцяти.
На щастя, хлопець не втратив надії на любов на щастя і добро.
Таке буває з людино нечасто.
Звісно, сором мужикові купований хліб їсти а своє поле неоране кидати.
А хлібам колосистим, здається, немає кінця.
Привези мені, будь ласка, пшеничну зірочку з небес.
За твердженням французьких науковців, повість Марка Вовчка «Маруся» отримала відзнаку Паризької академії в 1879 році й була рекомендована міністерством народної освіти для читання учнями середніх шкіл.
Чапля, може, то була лелека, потонула у тиші багряній.
Навіть, сині дзвіночки сіяли холод на трави.
2. Поширити речення вставними словами. Продовжити текст користуючись довідкою.
Це було, по-моєму, в серпні. Були ще канікули. Ми пішли удвох із братом у неділю до лісу збирати гриби. Компас мій, як на зло, зіпсувався. А був, до речі, хмарний день. Отже, сонця не було видно. За розповідями старших людей, ліс наш тягнеться кілометрів на двадцять.
3. Перепишіть речення. Знайдіть вставні слова і речення і виділіть їх комами. 1. Мабуть, то й буде ідеальне суспільство майбутнього, коли потребою для кожної людини стане робити для іншої тільки щось добре, приємне, корисне, може навіть самопожертовне. (О. Гончар.) 2. Не можна, кажуть, людині помолодшати, а подобрішати завжди можна. (О. Гончар.) 3. Всяке трапитись може на довгім віку. (О. Підсуха.) 4. Ти мене, кохана, проведеш до поля, я піду — і, може, більше не прийду. (М. Рильський.) 5. Невже і справді, неминучість є у чергуванні радості і лиха? (Л. Первомайський.) 6. Справді, краще в ріднім краю хоч і кості положить, ніж в чужині в супокою, хоч би і в достатку, жить. (І. Франко.) 7. Трудно розказати, для чого, власне, нам потрібна мрія і що вона таке, та, певне, в світі ніхто живий без мрії не прожив. (Леся Українка.) 8. На жаль, світ побудований так, що щастя людства здобувається ціною чиїхсь страждань. (О. Довженко.)