Предмет: История, автор: vrixxnxw

1.1. Розшифруа анаграму. Поясни та запиши визначення розшифрованого поняття,
В З Ц Ц Л І І Я А І И


onetfriend: ЦИВІЛІЗАЦІЯ
vrixxnxw: Дякую

Ответы

Автор ответа: nkrivonos540
19

Ответ:

Объяснение:

Одна з можливих анаграм для цих літер є військова цивілізація. Це поняття означає суспільство, яке базується на військових цінностях, ідеалах та практиках. Військова цивілізація часто характеризується високим рівнем організації, дисципліни, технології та впливу в своєму регіоні. Прикладами військових цивілізацій можуть бути Спарта, Римська імперія, Монгольська імперія, Османська імперія та інші .


mariyaromanova2012: Чо, нужно было написать просто слово
mariyaromanova2012: Чо, нужно было написать просто слово
mariyaromanova2012: А, я перепутала, нормально все
wmdb4f98d: Слово Цивілізація всі букви сходяться та в класній роботі 9/10 уроків ( якщо ви навчаєтесь по інтелекту) була тема «Річкові цивілізації» а тому в дз про це буде йти мова) сподіваюсь допомогла
Похожие вопросы
Предмет: Биология, автор: klayson323
Предмет: Литература, автор: podobinapolina
Допоможіть, будь ласка, визначити тему та ідею поезії Генріха Гейне:

Видіння дивне і жахне
Злякало уві сні мене.
І досі ще той сон лихий
В душі не відбринів моїй.
Здавалося мені, я йду,
Веселий, в світлому саду,—
Буяло все й цвіло навкіл,
Я радів, був повний сил.
Співали пташки голосні
Про щастя і любов пісні,
І сонце золоте з-під хмар
Вбирало землю в блиск і в жар.
Від ніжних квітів, свіжих тряй
Духмяний легіт повівав.
Все мерехтіло, все цвіло
Й свої скарби мені несло.
Квітучий край, казкова мить!
По мармуру струмок біжить,—
Красуня там, на бережку,
Полоще полотно в струмку.
Була уся її краса —
І золота важка коса,
І ніжні очі неземні
Такі чужі й близькі мені.
Красуня квапиться й співа,
Чудний мотив, чудні слова:
"Ринь, водичко, хлюпай, грай —
Полотно моє змивай".
Наблизився до неї я
Й прошепотів: "Красо моя!
Скажи мерщій, кому воно,
Це сніжно-біле полотно?"
Вона озвалась: "Зрозумій —
Це полотно на саван твій".
Я ледве те почути встиг,
Як все спливло з очей моїх.
Вже я у дикому гаю,
Мов зачаклований, стою;
В деревах чути вітру шум,—
Мовчу, дивуюсь, повний дум.
Глуха луна гуде навкруг,
Сокири чути дальній стук,—
Крізь хащі швидко з побіг
І вибивсь на ясний моріг.
На килимі зелених трав
Старий могутній дуб стояв;
Під ним з сокирою вона,
Моя красуня чарівна.
Удар лягає на удар,
Сокира блискає, мов жар,
"Ще удар! Блим та блись!
Скриню ми зробить взялись!"
Наблизився до неї я
Прошепотів: "Красо моя!
Задля якої це мети, *
Кому майструєш скриню ти?"
Вона озвалась: "Линуть дні!
Ти відпочинеш в цій труні".
Я ледь її почути встиг,
Як все спливло з очей моїх.
І я побачив — сірий луг
Холодний простягавсь навкруг,
І що зо мною — я не знав,
І темний жах мій не минав.
В тумані далі я пішов —
Здаля щось забіліло знов.
Підбіг і зупинився я —
Це знов вона, краса моя
Бліда й сумна, стоїть вона
І землю лезом розтина.
Не бачив я за всі часи
Такої грізної краси І
Красуня квапиться й співа,
Чудний мотив, чудні слова:
"Рий, рискалю, цей щирець,
Ширше, глибше — і кінець".
Наблизився до неї я
И прошепотів: "Красо моя!
Якого прагнеш ти кінця?
Навіщо яма тут оця?"
Вона озвалася в журбі:
"Могилу рию я тобі!"
Лиш це промовила вона —
Земна розверзлась глибина.
Коли я в яму зазирнув,
Холодний дрож мене струснув;
В могильну тьму, у ніч страшну
Я впав — і пробудивсь від сну.​