Предмет: Литература, автор: Katja5689

Підготуйте цікаву розповідь про Робін Гуда.​

Ответы

Автор ответа: Milkkkkkaaaaaaa
1

Ответ:

цікаві факти про Робіна Гуда

У деяких фільмах Робін Гуд не тільки живе в один час з Річардом Левове Серце, але навіть зустрічається з цим королем лицем до лиця. Переконання, що Робін і Річард Левове Серце-сучасники, зміцнилося після виходу роману Вальтера Скотта «Айвенго», де розбійник кілька разів зустрічається з англійським монархом.За версією роману Вальтера Скотта, розбійник жив в Англії в XII столітті. Однак змагання зі стрільби з лука, в яких перемагає Робін Гуд, почали влаштовувати в Англії тільки в XIII столітті. Тому Робін Гуд фізично не міг розмовляти з Річардом Левове Серце, оскільки їх розділяло як мінімум сто років. Втім змагання зі стрільби з лука могли влаштовувати набагато раніше, це дуже давня зброя.Перша згадка про Робіна Гуда з’являється в середньовічній поемі, написаній в 1377 році, автором якої був Вільям Ленгленд. Можливо, письменник описував недавні події, це означає, що Робін Гуд в ХIV столітті. Хоча Вільям Ленгленд міг написати про події, які виникли раніше XIII століття.Це все версії, але найвірогідніша версія – що розбійник міг належати до англосаксонської знаті, яка втратила владу після завоювання Англії Вільгельмом Завойовником у ХІ столітті. Так що Робін Гуд міг жити набагато раніше ХІІІ століття.Робін Гуд був дворянином?Ранні легенди про Робін Гуда скромно називають його йоменом-вільним дрібним фермером.Однак, в більш пізніх варіантах він є графом Робертом Хантінгтонським, незаконно позбавленим титулу і маєтку.Титул графа Хантінгтонського, дійсно, існував у середньовічній Англії, але був скасований за наказом короля Генріха III в 1237 році. Відновлений цей титул був тільки в XIV столітті.

Объяснение:

Похожие вопросы
Предмет: Биология, автор: klayson323
Предмет: Литература, автор: podobinapolina
Допоможіть, будь ласка, визначити тему та ідею поезії Генріха Гейне:

Видіння дивне і жахне
Злякало уві сні мене.
І досі ще той сон лихий
В душі не відбринів моїй.
Здавалося мені, я йду,
Веселий, в світлому саду,—
Буяло все й цвіло навкіл,
Я радів, був повний сил.
Співали пташки голосні
Про щастя і любов пісні,
І сонце золоте з-під хмар
Вбирало землю в блиск і в жар.
Від ніжних квітів, свіжих тряй
Духмяний легіт повівав.
Все мерехтіло, все цвіло
Й свої скарби мені несло.
Квітучий край, казкова мить!
По мармуру струмок біжить,—
Красуня там, на бережку,
Полоще полотно в струмку.
Була уся її краса —
І золота важка коса,
І ніжні очі неземні
Такі чужі й близькі мені.
Красуня квапиться й співа,
Чудний мотив, чудні слова:
"Ринь, водичко, хлюпай, грай —
Полотно моє змивай".
Наблизився до неї я
Й прошепотів: "Красо моя!
Скажи мерщій, кому воно,
Це сніжно-біле полотно?"
Вона озвалась: "Зрозумій —
Це полотно на саван твій".
Я ледве те почути встиг,
Як все спливло з очей моїх.
Вже я у дикому гаю,
Мов зачаклований, стою;
В деревах чути вітру шум,—
Мовчу, дивуюсь, повний дум.
Глуха луна гуде навкруг,
Сокири чути дальній стук,—
Крізь хащі швидко з побіг
І вибивсь на ясний моріг.
На килимі зелених трав
Старий могутній дуб стояв;
Під ним з сокирою вона,
Моя красуня чарівна.
Удар лягає на удар,
Сокира блискає, мов жар,
"Ще удар! Блим та блись!
Скриню ми зробить взялись!"
Наблизився до неї я
Прошепотів: "Красо моя!
Задля якої це мети, *
Кому майструєш скриню ти?"
Вона озвалась: "Линуть дні!
Ти відпочинеш в цій труні".
Я ледь її почути встиг,
Як все спливло з очей моїх.
І я побачив — сірий луг
Холодний простягавсь навкруг,
І що зо мною — я не знав,
І темний жах мій не минав.
В тумані далі я пішов —
Здаля щось забіліло знов.
Підбіг і зупинився я —
Це знов вона, краса моя
Бліда й сумна, стоїть вона
І землю лезом розтина.
Не бачив я за всі часи
Такої грізної краси І
Красуня квапиться й співа,
Чудний мотив, чудні слова:
"Рий, рискалю, цей щирець,
Ширше, глибше — і кінець".
Наблизився до неї я
И прошепотів: "Красо моя!
Якого прагнеш ти кінця?
Навіщо яма тут оця?"
Вона озвалася в журбі:
"Могилу рию я тобі!"
Лиш це промовила вона —
Земна розверзлась глибина.
Коли я в яму зазирнув,
Холодний дрож мене струснув;
В могильну тьму, у ніч страшну
Я впав — і пробудивсь від сну.​