Question

Срочно!!!
почему в пьесе На дне звучат две противоположные по смыслу темы: с одной стороны, песня "Солнце всходит и заходит", а с другой - стихи Беранже о подвиге безумца, который навеет человечеству сон золотой?​

Answer 1

Эта пьеса, которую поставили в декабре 1902 года в Художественном театре, звучала как революционная. Поскольку смысл был такой: пока человек живет в подвале, он не сможет освободиться, не сможет быть человеком. Нужно разрушить этот подвал. Но до последних спектаклей (а пьесу ставят до сих пор) она не сводится к одной идее, к одной мысли, она не может однозначно раз и навсегда быть истолкована.

Answer 2

В п'єсі "На дні" (1902) Максима Горького, дійсно, можна помітити дві протилежні по смислу теми, які простежуються через постійну боротьбу за пристойне існування в умовах будинку для бездомних.

Перша тема, виражена в пісні "Сонце всходить и заходит", може символізувати надію і тягу до життя, промінь світла, який хоча й дається лише на короткий час, проте здатний збадьорити і подати натяк на можливий вихід із скрутної ситуації. Ця тема відображає духовну скромність, силу волі і вміння знаходити красу та працювати над своїм просуванням, навіть у важких обставинах.

Друга тема, представлена у віршах Беранже про безумця та його золотий сон, може символізувати уявну утопію та прояв безнадійності. Вона передає ідею про непродуктивне бачення світу, де хтось відмовляється від реальності і вступає в безладність свого розуму, щоб уникнути гіркоти життя. Ця тема відображає духовне спустошення, відчуженість від суспільства й безрадісну перспективу майбутнього.

Обидві теми конфліктують між собою і передають різні погляди на життя та можливості людини в суспільстві. Це внутрішньопротиріччя в п'єсі допомагає розкрити багатогранну природу людського існування, його протиріччя та складнощі в боротьбі зі своїм становищем.

Максим Горький створив "На дні" як спостереження за людськими характерами та соціальними умовами. В п'єсі передається безнадійність багатьох персонажів, але також зроблено певний натяк на можливу надію та обличчя, що тлінні, але все ж таки присутні.