Предмет: Литература, автор: bigunolenka

Твір із любого поета зображення мужніх захисників у історичних літописах

Ответы

Автор ответа: boberchik2811

Ответ:

Одного із поетів, який оспівував мужніх захисників у історичних літописах, є Тарас Шевченко. Ось уривок з його вірша "Заповіт", де він вшановує героїчність українських козаків:

"Не вмре України ні слава, ні воля,

Не вмре України ні слава, ні воля,

Не вмре України ні слава, ні воля!"

Цей вірш відображає патріотичний дух та готовність українців боротися за свою незалежність і волю, навіть у важкі часи.

Предыдущий вопрос

Следующий вопрос

Похожие вопросы

Предмет: Английский язык, автор: madiabdimalik2021ff

C__sin , _nc__

что должно быть вместо _ ?

срочна

1 год назад

Предмет: Українська мова, автор: mischaslu2

пожалуйста помогите написать переказ

Краса Карпат завжди вражала Аліну. їй здавалося, що тільки тут вона може дихати на повну силу. Це так, ніби у твоїх легенях відкриваються до пір незвідані шлюзи і туди щедро, разом з ароматом сосен, вливаються ці гори — сильні й величні, красиві й неповторні. І ти відчуваєш, що ти тут не лише гість чи не просто гість... Ти — частина того, що люди називають природою, і гори вже давно жили в тобі, снили, марили тобою чи ти ними. Ти можеш тільки прийняти їх щедрі обійми, навчитися жити в них. Вранці Аліна прокинулась із відчуттям, наче хтось шарпає намет і хоче його перевернути. А ще вона тремтіла від холоду. Напевно, надворі похолодніло. Доведеться вилізти з намету й спробувати зігрітися бігом. Світанок ніжно і трепетно торкає голівки гір своєю молочною барвою, а навздогін йому підкрадається розкуйовджене вітром бузково-рожеві. Аліна стоїть із розкритим від подиву ротом. Слабкі, несміливі дотики сонця пестять землю, ніби дбайлива матуся, — обережно, щоб не сполохати рідну дитинку після солодкого сну. Красиво, як тут красиво. Ось куди треба частіше приїжджати на етюди, і вона раптом згадує, що в неї із собою папір й олівці. Можна зробити замальовки. Аліна забуває, що ще кілька хвилин тому їй було холодно. Вона дивиться в очі сонцю і не мусить для цього задирати голову. Вона зазирає йому в очі, навіть трішки згори, а воно, борсаючись на сході з приклеєним за небокрай останнім промінчиком, вперто прагне відштовхнутися від землі, щоб покотитись блакитним полем.