Якою була політика Російської імперії щодо Криму? З правильні відповіді корінним народам Криму безкоштовно надавалась для ка землi утиски корiнного населення, внаслідок чого сотні тисяч татар втекли до Османської імперії кращі землi вiдбирали у місцевого населення та дарувались російському дворянству та чиновникам надання кримським татарам широкої автономії, вiльний розвиток мови та культури кримськотатарського народу насильницьке заселення Криму російськими переселенцям Обери варіанти відповідей
Ответы
Ответ:
Російська імперія опосередковано ліквідовувала залишки національно-культурної автономії кримських татар. Так, попри відсутність формальної заборони на діяльність Курултаю та Меджлісу як органів національного самоврядування кримських татар, за Городовим положенням 1785 р.Головним напрямом політики щодо приєднаних у 1783 р. територій Кримського Ханства, проголошеним Катериною ІІ, було тотальне викорінення національних традицій управління на цих землях.За словами імператриці, новоприєднані території могли повноцінно увійти до складу держави лише за умов жорсткої самодержавної політики та «поступового і ненав’язливого» обрусіння (русифікації). Виходячи з аналізу першоджерел та наукової літератури, можна виокремити конкретні напрямки, за якими відбувалась інтеграція Кримського Ханства до правової системи Російської імперії.Насамперед, була проведена адміністративна реформа, відповідно до якої відбувалася ліквідація кримськотатарських традиційних засад адміністративно-територіального поділу. У зв’язку з цим, замість попереднього поділу території Кримського Ханства на каймаканства, на цих землях було утворено волості за великоросійським зразком. Загалом же територію Кримського Ханства було включено спочатку до складу Новоросійської, а згодом – Таврійської губернії.Наступним кроком імперської влади було проведення земельної реформи на нових територіях. Фактично відбувся перехід від однієї моделі феодальних земельних відносин до іншої. Однак погляди дослідників на сутність та хід земельної реформи у Криму суттєво різняться. Так, російські науковці стверджують, що на кримських селян дія кріпосного права не поширювалася.За їх версією, земельна політика Російської імперії сприяла розвитку господарства приєднаного регіону та процвітанню традиційних для цієї місцевості засобів виробництва. Цьому, зокрема, мало сприяти збільшення кількості трудових ресурсів за рахунок переселення з російських територій селян разом із поміщиками, яким виділялися землі у Криму.Однак така позиція російської історіографії йде врозріз із положеннями Жалуваної грамоти 1785 р., за якою відбувалося зрівняння у правах представників кримської знаті та російського дворянства. Останнє включало так само і характер відносин між поміщиками та селянами, визначало зміст залежного статусу селян.У той же час, на думку західних істориків, на кримських селян не поширювалося лише положення про особисту залежність від поміщиків. Разом з тим, установлювалися рентні зобов’язання у вигляді обов’язкової передачі селянами поміщикам половини врожаю, вирощеного на власних землях.Така система економічних відносин призводила до значних фінансових втрат селян як сільськогосподарських товаровиробників. За таких умов, стверджують дослідники, селяни опинялись у скрутному економічному становищі, унаслідок чого змушені були віддавати свою землю поміщикам в оренду.Проте кримські селяни були повністю звільнені від військової повинності. Такий крок імперської влади можна пояснити тим, що у перші роки перебування кримських земель у складі Російської імперії у новому статусі російських дворян землями володіли представники колишніх знатних родів Кримського Ханства. За таких умов держава намагалась уникнути селянських повстань проти посилення економічної залежності населення від давньої місцевої знаті.