Предмет: История, автор: yankada

Взаимоотношение между государствами хорезма и монголов

Ответы

Автор ответа: bognegrov6
31

Ответ:

Взаимоотношения между государствами Хорезма (или Хорезмшахи) и Монгольской империей в XIII веке были сложными и в конечном итоге привели к важным историческим событиям. Вот краткий обзор этих взаимоотношений:

1. **Начало конфликта:** В начале XIII века, Хорезм был правлен Хорезмшахом Мухаммадом II. В 1219 году, Монгольская империя, под командованием Чингисхана и его внука Джучи, начала завоевательное наступление на запад в сторону Хорезма.

2. **Война и завоевание:** Конфликт между Хорезмом и Монгольской империей быстро перерос в войну. Монголы успешно завоевали большую часть Хорезма в ходе нескольких кампаний. Этот процесс привел к значительным разрушениям и потерям в Хорезме.

3. **Падение Хорезмшахов:** В 1220 году, после краткой но жестокой войны, столица Хорезма, Гур (современная Туркменистан), была захвачена монголами, и Хорезмшахи потерпели поражение. Хорезмская держава была уничтожена, и Монгольская империя установила контроль над этой территорией.

4. **Последствия:** Завоевание Хорезма монголами было частью их большой империи, которая простиралась от Восточной Азии до Европы. Это событие оказало значительное воздействие на историю региона и рассеяло монгольских завоевателей в различных направлениях.

Взаимоотношения между Хорезмом и Монгольской империей были характеризованы насилием, войнами и установлением монгольского владычества над территорией Хорезма. Этот период истории оказался критически важным для истории Центральной Азии и долгое время влиял на ход событий в этом регионе.

Объяснение:

ПЖ ЛУЧШИЙ ОТВЕТ ПОЖАЛУЙСТА


grinya1986: Тут ошибок много.
grinya1986: Не его внук Джучи а Сын
Похожие вопросы
Предмет: Алгебра, автор: sitnichenko351
Предмет: Українська мова, автор: anastasia982797
переказ твору:Півосені, зиму й піввесни на радіо «Вежа», що в Івано-Франків-ську, існувала програма «Щоденник». Щоденником її можна було назвати лише тому, що програма виходила щодня, крім суботи й неділі. Придумувати трихвилинну оповідь доводилося постійно. Коли укладалася книжка, я мав можливість цілковито пере-інакшити її, дописавши щось таке, про що не говорив, але хотів би сказати. Про те, як... Але про це буде вже інша книжка. Ця за-лишиться відкритою — випадковою, недовершеною, готовою прийняти щось інше. Адже зроблена вона лише для того, щоб на кожну прочитану історію кожному хотілося б відповісти якоюсь своєю, нічим не гіршою... Ось один із весняних записів. Міські мешканці звикли оцінювати погоду й різні природні явища лише з огляду на їхні зручності та вигоди. Селяни, землероби, садівники, лісівники й пасічники думають не про себе, а про звірів, комах, дерева, бруньки, пагони, цибульки, зерна, квіти, листя, плоди, ягоди й коріння, якими вони опікуються. Зрештою, опікуються тільки для того, щоб з’їсти самим або віддати тим, хто живе в містах, і погоду оцінюють лише з огля-ду на власні вигоди. У цьому звуженні світогляду — причина найбільших нещасть людства. Але так є споконвіків, і виявляється, що ті поодинокі люди, які чують спів трави, просто не можуть і вже ніколи не зможуть переконати зважати на нього тих, хто цього співу не чує. Позавчорашній сніг сприймався по-різному: як неприємність, вибрик, жарт, радість, ускладнення, перешкода, безсенсовість, абсурд, фрагмент, який нічого, урешті, не значить і, крім кількох відкладених рейсів, нічого не змінює. Усе одно вже весна, і цей короткочасний сніговий бунт угамується через кілька днів. Сніг випав позавчора, а через кілька днів, тобто сьогодні, по ньому залишилися тільки сліди. Здається, він справді нічого не змінив. Однак таке твердження правильне лише в системі координат людської — антропоцентричної — логіки. Насправді два дні снігу врятували ціле плем’я, ціле військо Божих істот. Цей маленький мужній і прекрасний народ уже знемагав від людської навали. Щодня його найкращих чоловіків, найвродливіших жінок із ненародженими дітьми, його найбільших муд реців убивали людські руки, а тіла вивозили до міста й там на площах виставляли на по-вільне тління. Люди руйнували їхні оселі, випорпували із землі їхні скарби, міняючи на гроші для дешевих розваг. День снігопаду й кілька днів укритої снігом землі дали можливість цьому народові пере-почити. За короткий час, відпущений до нового наступу людей, лісові племена крокусів, під-сніжників і пролісків устигли вже багато. Одні з них скинули в ґрунт запліднене насіння, інші відмерли, урятувавши цим самим підземну багаторічну цибульку від знищення, а переважна більшість просто перестала бути привабливою й через це позбулася незахищеності. Тож дводенний сніг наприкінці березня не був марним. Можливо, завдяки йому на другу весну маленьке плем’я зможе скликати нове велике військо​
Предмет: Английский язык, автор: Аноним