повідомлення "Дивацтва Івана Нечуя-Левицького
Ответы
Ответ:
Диваки – неординарні люди, завдяки яким, якщо розібратися, ми маємо всі досягнення цивілізації. Вони виділяються не тільки талантом, а й манерою поведінки. Не випадково італійський психіатр Чезаре Ломброзо в середині ХІХ століття написав свою видатну роботу «Геніальність і божевілля», в якій провів аналогію між людьми надзвичайно обдарованими від природи і душевнохворими. Повної паралелі, звичайно, нема, проте певна схожість таки є, і прикладом цього є дивацтва знаменитого українського письменника Івана Нечуя-Левицького.
Все життя Левицький шукав жінку, схожу на матір, але так і не знайшов, проживши неодруженим. В автобіографії письменник подав дуже цінний фактаж, який вказує, що головною подією в його дитинстві, яка наклала відбиток на все життя письменника, стала смерть матері. Вона двічі народжувала двійнят, що дуже підірвало її здоров’я. Згідно з психоаналітичним портретом Левицького (1927 рік, Валер’ян Підмогильний – фройдівський психоаналіз), він вважав батька причиною материної смерті, тому не любив його й боявся. От і псевдонім собі вигадав — Нечуй, щоб отець Семен не чув про сина-письменника. Йдучи за теорією Едипового комплексу і роздумами В. Підмогильного можна побачити, що мати для Левицького стала «надцінною субстанцією, об'єктом поклоніння». Можливо, саме це стало причиною створення галереї жіночих образів в творчості письменника і його суто «бабського» характеру.Закінчивши київську духовну академію Іван Левицький кілька років викладав у дівочих гімназіях польських. І вчителем був непоганим.
Объяснение:///
Ответ:
Апельси́н (лат. Cītrus × sinēnsis) — плодовое дерево; вид рода Цитрус семейства Рутовые, а также плод этого дерева.
Апельсин — самая распространённая цитрусовая культура во всех тропических и субтропических областях мира[1].
Существует предположение о происхождении как гибрида мандарина (Citrus reticulata) и помело (Citrus maxima)[2].
Растение культивировалось в Китае ещё за 2,5 тысячи лет до н. э. Самое раннее упоминание об апельсине содержится в китайском источнике от 314 года до н. э[3]. В Европу было привезено португальскими мореплавателями. После этого быстро распространилась мода на выращивание апельсиновых деревьев; для этого стали строить специальные стеклянные сооружения, названные оранжереями (от фр. orange — «апельсин»). Апельсиновые деревья растут по всему побережью Средиземного моря (а также в Центральной Америке)[4].
Объяснение:
.