Предмет: Английский язык, автор: mashadug24

ДУЖЕ ТРЕБА, ДОПОМОЖІТЬ БАЮ БАГАТО БАЛІВ

Приложения:

Ответы

Автор ответа: meitana543
1

Sue: What are you doing tonight, Kevin?

Kevin: I am going to the dinosaur exhibition at the museum. Do you want to come?

Sue: No, thanks. I have already seen it.

Kevin: Oh? What did you think of it?

Sue: I enjoyed it more if my little brother hadn't been with me.

Kevin: Why?

Sue: Well, the exhibition was interesting, but my brother spoiled it for me. While I was looking at the Tyrannosaurus Rex, he disappeared.

Kevin: Oh, no!

Sue: Yes, I couldn't find him anywhere. I had been looking for him for about half an hour when a museum guard approached me and told me they had found a little boy.

Kevin: Where was he?

Sue: When they found him, he was sitting on the back of a dinosaur.

Kevin: Ha ha! I'm sure you will be happy when the school holidays are over.

Sue: That's true. I will had more than enough of him by the end of the summer. School starts on September 3rd. I'm really looking forward to it.

Похожие вопросы
Предмет: Алгебра, автор: Nadja1986
Предмет: Українська мова, автор: tvsamsungsseries113
Переказ тексту публіцистичного стилю. У чому твоє призначення? Мабуть, кожен із нас часто запитував себе: хто я такий і яке моє призначення на Землі? Як зробити своє життя цікавим і різноманітним? Як прожити, щоб отримувати задоволення і водночас бути корисним суспільству? Питання дуже складне і в той же час дуже просте, а відповідь ще простіша: жити потрібно по совісті. Досить часто можна почути, що людям без честі і совісті набагато легше пристосовуватися до будь-яких умов і до будь-якого середовища. Але це зовсім не так. Інколи за маскою вульгарності і грубості ховається зранена душа, яка так прагне щастя і хорошої долі. Часто в пошуках кращого ми не помічаємо звичайних земних радостей, а вони ж ось тут, зовсім поряд. Це сонячний ранок і тихий журливий вечір, це рідне село, де ти знаєш кожну стежку, це родина з дорогими тобі людьми, це школа і шкільні друзі, котрі інколи готові заради тебе на відчайдушні необдумані вчинки… Щастя – це те, що тебе оточує, що рухає тобою і дає наснагу. Щастя – це перше посаджене дерево і перший поцілунок, це батьківська похвала і хороша оцінка у щоденнику, це смачна цукерка і радість від забитого гола, це красива сукня і чашечка ароматної кави…Зуміти це все оцінити – справа не хитра, але водночас варто задуматися: а хто ж я серед цієї життєвої круговерті? Сьогодні кинув грубе слово мамі, тоштурхонув ногою кота, який трапився на шляху (нехай знає в оселі місце!), розказав учителю свої права, забувши про свої обов’язки, втік з третього уроку, а ще…А ще багато чого, тільки чомусь ці «подвиги» не принесли бажаного задоволення. А ще…А ще в душі якийсь буравчик не дає спокійно заснути, перевертає з боку на бік, відганяє сон. Це – совість. І є вона у кожного з нас. Тільки одні роблять висновки, а інші випробовують долю, наступаючи і далі на ті самі граблі, які так боляче б’ють носа. Жити по совісті? А це як? Мабуть, треба поглянути на себе збоку і прокрутити все назад: ласкаво обізватися зранку до батьків, бо вони у нас одні, погладити Мурчика, який так чекає від тебе ласки, поглянути в очі вчителя, у яких відбивається щире бажання навчити і безсилля перед твоєю байдужістю, відсидіти урок, хоч як би важко не було, попросити вибачення у товариша, якого зовсім недавно вилаяв останніми словами, переділити навпіл яблуко, пригостивши першокласника…І тоді буравчик серед ночі притихне і спатиме спокійно разом з тобою. А ти, прокинувшись інколи посеред темряви, подумаєш: яке ж все-таки життя цікаве і різноманітне, то навіщо його дні витрачати на всілякі дурниці, коли можна прожити гідно, залишивши після себе по-справжньому хороший слід.​