Предмет: Английский язык, автор: ermekulyernar51

There you are, sitting in the departure lounge watching the clock, or And the most frustrating thing is that outside the airport there is a foreign city which you'd really like to look around, full of great 05 tourist attractions, restaurants, and shops. But you don't want to leave the airport, because 2 and will miss your flight. Frenchman Emmanuel Rozenblum and his sister were on a stopover at Warsaw's main airport three years ago. 10 But 3 so they decided to go into town. "We left the airport on our own,' says Mr Rozenblum, 'but we didn't know which bus to take, and They caught their flight, and Millions of 15 air travellers make stopovers every year, so Emmanuel thought he could organize short guided trips into the nearest city or countryside. His idea is that a guide picks up the travellers at the airport, takes them quickly around the sights and to a 20 restaurant, and then In March 2015, he and business partner Anna Veyrenc started their 'stopover tours' business, called TripAside, in Paris. 7 and today it has expanded to Frankfurt, London, Brussels, Rome, and Madrid. 25 Now other small companies are offering similar tours worldwide,from Beijing to Moscow.So,next time you have a long stopover between flights,- book a tour​

Ответы

Автор ответа: leonid1010
0

There you are, sitting in the departure lounge watching the clock, and the most frustrating thing is that outside the airport there is a foreign city which you'd really like to look around, full of great tourist attractions, restaurants, and shops. But you don't want to leave the airport because you have a connecting flight and will miss your flight.

Frenchman Emmanuel Rozenblum and his sister were on a stopover at Warsaw's main airport three years ago. They had a few hours of layover, so they decided to go into town. "We left the airport on our own," says Mr. Rozenblum, "but we didn't know which bus to take, and we ended up wasting a lot of time."

They caught their flight, but the experience inspired Emmanuel. Millions of air travelers make stopovers every year, so he thought he could organize short guided trips into the nearest city or countryside for those with layovers. His idea is that a guide picks up the travelers at the airport, takes them quickly around the sights, and to a restaurant, and then returns them to the airport in time for their next flight.

In March 2015, he and his business partner Anna Veyrenc started their 'stopover tours' business, called TripAside, in Paris. The idea was a success, and today it has expanded to Frankfurt, London, Brussels, Rome, and Madrid.

Now, other small companies are offering similar tours worldwide, from Beijing to Moscow. So, the next time you have a long stopover between flights, consider booking a tour and explore the city during your layover.

Похожие вопросы
Предмет: Физика, автор: masha0685279350
Предмет: Українська мова, автор: s2331564
Написати стислий переказ твору на тему: чи ти опинявся колись друже сам на сам з дорогою?


Чи ти опинявся колись друже сам на сам з дорогою?
Коли так, то не міг не відчути той момент, й коли вона
покликала тебе - отак в ненастирливо, безгучно, але
владно. Можливо, там, у глибині, де вона ховалася, тобі привидівся світ таємниць, світ, який можна й треба побачити. І коли тобі траплялося згодом по тій дорозі піти чи поїхати, ти з інтересом, а може і з захопленням дивився на поля, ліси, села й міста, що їх минав, - перед тобою
розгортався, розкривався
Живий
багатоманітний
та
незвичний світ.
Історія, юний читачу, - це та сама дорога, але особлива. І довкола неї стоять ниви, ліси, села, міста. Щоправда, хліб на тих нивах уже без зерна, ліси без листя, хвої та кори, а села й міста - без людей. І це тому, що і хліб на нивах, і люди, що заселяли села й міста, їхні будинки, їхні почуття й учинки добрі та лихі - все це зникло, відійшло у минуле.
Минає час. Учені викопують із землі загублені чи сховані речі, створюються скарбниці минулих речей, і ми називаємо їх музеями, ставимо памʼятники людям, які вже не існують, заповнюємо спеціальні будинки книгами й рукописами, які було написано й видруковано сто, двісті, триста чи й більше років тому. Учені наші пильно вивчають і досліджують отой дивний світ речей, що збереглися до нашого часу, читають старі рукописи й книги, пишуть історії сіл, міст, землі, краю, держави, людства, історії ремесел та мистецтв, історію господарства, воєн чи будівництва. Так само вивчають минувшину й письменники, й кожен, у міру таланту свого, за допомогою уяви та знання створюють живі картини зниклого світу.
Такі ж
картини створюють і
кінематографісти - отож, дивлячись історичний фільм чи читаючи роман про минулі віки, дістаємо враження, що ми оживили порожні міста й села, котрі тягнуться вздовж історичної нашої дороги.
А вона тече й тече в глибину - загадкова дорога історії.
Спочатку біля неї поселень багато, більше й дослідників блукає у пошуках, далі - речей, будівель та книжок-рукописів меншає, згодом зникають і вони й залишаються тільки принагідні речі та кістки. Ще далі - сліди на камені і в камені, а потім - темне й безмежне поле незнання, на якому де-не-де блимне вогник, і той вогник - наші здогади,
фантази та припущення.
Чому ж нас увесь час манить у ту дорогу? Бо це одна з
наших найнеобхідніших потреб, адже відчуття історії - це
найперша ознака розуму нашого й культури, це те, що
різнить людину від тварини. Отож свою історію має кожна людина, її рід, село, місто - кожен топче свою стежку, а всі стежки разом зʼєднані - це і є історичний шлях. Кожен народ прокладає собі таку дорогу, вони перехрещуються, зливаються, розбігаються, зустрічаються з дорогами інших народів. Не всі вони дотяглися до сьогодення, бо не всі народи знайшли в собі силу прийти у день сьогоднішній - гинули й пропадали, і на це були найрізноманітніші причини. їх вибивали до ноги, як це сталося з літописними обрами, вони не встигали за часом і розчинялись у народі сильнішому; вони переставали прирощуватися і поступово розтавали, як дим у небі. Наш народ, юний читачу, народ український, належить до тих, котрий свою дорогу не згубив, котрий пройшов через величезні випробування, котрий тяжко жив і змагався, але зберіг своє «я», увійшовши у сучасність у числі інших, як один із найчисленніших народів Європи. Наш народ нізвідки на свої землі не приходив, він був тут завжди; прасловʼяни, як гадають, заселили перш за все територію, на якій тепер живемо ми. Історія твого народу велика, героїчна, хоч не
завжди його дорога була широка - часом звужувалася, а
часом просторіла. Він падав і знову підіймався, він боровся, оборонявся, будував фортеці й міста, орав свої ниви, не скидаючи з пліч сагайдака, а пізніше - рушниці; він створив дивовижний світ своїх пісень, казок, оповідань, легенд. Він тисячі років уже пише свої книжки, складає вірші, розказує собі й сусідам про своє минуле. Не раз пророкували йому загибель, не раз з нього глумилися, упосліджували і принижували, але він жив, будував, творив, мислив, він зробив усе, щоб був ти і твої батько-мати, щоб ти мав свою землю, місто, село, дім і щоб міг, закинувши голову, радісно
вразитися яскравому сонцю в тебе над головою. Люби ж
його, читачу, бо він народив тебе, батьків твоїх, дідів та й бабів, прадідів та прабаб... увесь в твій рід, який є гілкою на великому дереві його. Шануй його мову, історію та культуру, бо вони твої. Чужого научайсь, але й свого не забувай, як учив усіх нас Тарас Шевченко. Не лякайся таємниць, що чекають на тебе, коли рушатимеш по загадковій дорозі його історії, не жахайся крові, яка на ній лилася, стогонів, які на ній лунали, проклять, які на неї сипалися, - мужній будь! Бо вона тече й тече в глибину - загадкова дорога історії.