Шептало «дико звівся на задні ноги» і втік із загорожі (В.Дрозд, «Білий кінь
Шептало»), тому що
Ответы
Ответ:
Він пригадав що таке бути вільним але в кінці твору вирішив що не може бути без Степана
Відповідь:
В той день для Шептала всі події складалися не дуже вдало. Спершу Степан вирішив саме його відправити на додаткову нудну роботу- крутити привод. Потім, не звертаючи уваги на люблячий погляд Шептала, конюх добряче потягнув Шептала по ребрах батогом. Біль, відчай і образа наповнили душу білого коня, хоч він ще намагався якось виправдати Степана. Але зверхній дотик пужална, яким нагородив коня малий хлопчисько, переповнив чашу терпіння. Все єство білого коня збунтувалося і той рвонув на волю.
Пояснення:
"Шептало бездумно, із звичною покірністю ступив кілька кроків за босим хлопчаком і раптом з болісною ясністю, як ніколи досі, відчув свою неволю. Перед очима попливла витоптана власними копитами одноманітна, суха земля, диркотів привід, торохкотіло колесо по бруківці, свистів батіг і вибухав лайкою Степанів голос. Шептало задер голову — ніздрі дражнило гострим запахом волі.
— Но-но! — суворо гукнув хлопчак, пробуючи пужалном конове стегно. — Не балуй!
І тоді сталося несподіване для хлопчака, для Степана і для самого Шептала. Од того поблажливо-зверхнього дотику його бридливо пересмикнуло і підняло. Білий кінь з нечуваною силою шарпнувся, вирвав кінець повода, дико звівся на задні нога, біснувато стріляючи страшними, кривавими очима. Цієї хвилини він був справжнім білим конем, відважним та одчайду-шним, як його далекі предки".