6.Становище українського селянства Основною масою населення українських земель залишалися селяни, об'єднані в громади. Вони складалися з кількох дворищ, а ті, у свою чергу, об'єднували окремі госпо- дарства <дими». Початок закріпаченню селянства покла-ло рішення шляхетського сейму 1435 р. За ним селянин мав право піти від свого пана лише на Різдво, віддавши значну на той час суму грошей, а також велику кількість продуктів харчування. Польський король і Великий князь литовський Казимир ІѴ грамотою від 1447 р. закріпив частину селянства за феодалами навічно. Наступні державні акти королівства Польща й Великого князівства Литовського ще міцніше прив'язали селян до їхніх панів. До XVI ст. п'ята частина всіх селян були вже кріпаками. Більшість селян вважалися особисто вільними людьми, хоч у податковому відношенні підпорядковувалися державі. Волосні старости розподіляли податки на сільські общини, а ті, у свою чергу, на окремі дворища. Вільні селяни Волині та Київщини в першій половині ХV ст. давали з одного лану по 1-2 відра меду, по колоді (близько 310 л) вівса або жита та 20-30 грошів. У другій половині ХV ст. вони мусили платити з лану вже по 20 50 грошів, давати більшу кількість натураль- - них податей. В одних регіонах переважала грошова, а в інших натуральна рента.
• Які спільні риси мало становище кріпаків і вільних селян?
• Чим різнилося їхнє становище?
Ответы
Ответ:
Становище кріпаків і вільних селян на українських землях мало як спільні риси, так і відмінності.
Спільні риси:
Обидва стани підпорядковувалися феодалам (панам) та мали обов'язок виконувати різні службові та обрядові повинності перед панами.
Як кріпаки, так і вільні селяни займалися сільським господарством і виробництвом сільськогосподарських продуктів для забезпечення своїх потреб і потреб панів.
Відмінності:
Кріпаки були безземельними або мали обмежений доступ до землі, тоді як вільні селяни мали свої господарства (дворища) та володіли певною площею землі.
Кріпаки були особистою власністю панів, тому не могли вільно переселятися або змінювати свого пана без дозволу, тоді як вільні селяни мали більшу свободу вибору місця проживання і могли перейти до іншого пана за певних умов.
Кріпаки підлягали великій ренті та податкам у вигляді грошей та натуральних продуктів, в той час як вільні селяни зазвичай платили менші податки, і їхні зобов'язання були більше залежні від домовленостей з панами.
Отже, хоча кріпаки і вільні селяни мали спільні обов'язки перед феодалами і займалися сільським господарством, їхні становища відрізнялися власністю на землю, рівнем свободи та обов'язками перед панами. Кріпаки були більш залежні та обмежені у своїх правах, тоді як вільні селяни мали більше свободи в управлінні своїми господарствами та виборі життя.