Собор виник мов із легенди. Після зруйнування Січі запорожці повержені силою самодержавства з(о,а)снували монастир (в,у) місцях що належали раніше одн(о,і)й із окраї(н,нн)их запоро(жс,з)ьких паланок. Отам у самих плавнях козаки постригались (в,у) ченці беручи до рук замість шабель книги Святого Письма. Чорною жалобою ряс пр(е,и)кр(е,и)вали вони буйно/червоні шаровари лицарів Запорожжя. І вирішено було тоді на сумовитій раді: збудуймо собор. Воздвигнемо щоб підні(с,сс)я (у,в) небо над цими плавнями що рибою кишать над степами вкритими ковилою де наші коні випасались. І тодi оживе незломлений наш дух буде жити (в,у) святій цій споруді і наша воля сяятиме (у,в) небі блиском недосяжних бань. Шаблю вибито з рук але з сер..ця не вибито дух волі й жадання краси! Наша не/покора (у,в) ці витворі навіки стане серед степів прославляючи дух козацтва! Але хто ж собор збудує? Викликався місцевий підліток тямковитий хлоп'як з очима великими як на(д,т)хнення. Три доби його не було а потім повернувся до товариства й на долоні тр(и,е)мав не/величкий собор весь зроблений зі стеблин комишу. Розповідав нібито він зморений безсилий приліг (в,у) плавнях задрімав а собор сам уві/сні йому наснився. Подали знак ударили в тулумбаси скликаючи раду козацьку. Рада козацька оглянувши комиш(о,е)ву пробу схвалила: воздвигнем!
Ответы
Відповідь:
Собор виник, мов із легенди. Після зруйнування Січі повержені запорожці заснували монастир у місцях, що належали раніше одній з окраїнних запорозьких паланок. Отам у плавнях постригались у ченці, брали до рук, замість шабель, книги Святого Письма. Чорною жалобою ряс прикривали буйно-червоні шаровари лицарів Запорожжя. І вирішено було тоді на їхній сумовитій раді: збудуймо собор. Воздвигнемо, щоб піднісся в небо над цими плавнями, що рибою кишать, над степами, де наші коні випасались, і буде незломлений наш дух жити у святій цій споруді, наша воля сяятиме в небі блиском недосяжних бань. Шаблю вибито з рук, але з серця не вибито дух волі й жадання краси! Наша непокора в цім витворі стане серед степів навіки. Але хто ж збудує? Підліток місцевий викликався, тямковитий хлоп’як з очима великими, як натхнення. Три доби його не було, потім повернувся до товариства й на долоні тримав собор готовісінький, весь зроблений зі стеблин комишу. Розповідав, нібито зморений, приліг у плавнях, задрімав, і собор сам уві сні йому наснився. Дано знак, ударили в тулумбаси, скликаючи раду козацьку. Рада козацька, оглянувши пробу комишеву, схвалила: воздвигнем!