Духовна і матеріальна культура кочових цивілізацій України як етнокультурний феномен.
Ответы
Ответ:
У рамках сучасних глобалізаційно-інформаційних процесів, європейської та
євроатлантичної інтеграції України, її утвердження у світовому цивілізаційному
просторі як унікальної регіональної цивілізації особливої актуальності набуває, з
одного боку, послідовна адаптація українського суспільства до культурних
стандартів і духовних цінностей країн Європейського Союзу при неухильному
збереженні та примноженні національних традицій та самобутності, а з другого –
наукове осмислення цих процесів з висоти їх цивілізаційного розуміння. Ця
актуальність зумовлюється низкою чинників.
По-перше, в умовах глобалізації та інформатизації сучасного світу, динамічних змін у всіх сферах життя українського суспільства, його демократизації
та модернізації зростає роль культури як інтелектуального та духовного фундаменту державної політики, системи моральних норм і цінностей1
. Відбувається
адаптація культури до інформаційно-комунікаційних викликів, формується
принципово нове культурне середовище, дедалі пріоритетнішим завданням стає
опір російському культурному монополізму, збереження культурної самобутності українського народу, збагачення його культурно-духовних надбань,
створення сприятливих умов для доступу до них, що, в свою чергу, вимагає
поглибленого дослідження феномену культури як цивілізаційного індикатора.
По-друге, неухильно зростає значення антропологічного, тобто людського
фактора суспільного прогресу, підвищується роль людини як творця культури і
її найголовнішого продукту, дедалі повніше розкривається інтелектуальна індивідуальність і неповторність кожної особистості, її гармонійності та цілісності.
Світ людини, її духовності – це, насамперед, світ культури, який акумулює в
собі систему цінностей, норм та інститутів, а через цінності відбувається
регуляція людської діяльності в усіх сферах суспільного життя2
. Звідси
актуалізується антропологічний підхід до культури, який дозволяє подивитися
на неї з позицій особистості і її ставлення до соціокультурних процесів. Такий
підхід виокремлює специфіку культури традиційного суспільства, суспільства
модерного і постмодерного.
По-третє, людина – ключова ланка у взаємодії культури і цивілізації.
Цивілізація віддзеркалює поступ людства у сфері культури в широкому розумінні слова, виступає як певна стадія організації і змісту культурного, соціального,
економічного, політичного і духовного життя. Без осягнення механізму взаємодії та взаємовпливів цивілізації та культури неможливо визначити магістральні
напрями соціокультурного розвитку українського суспільства, його очищення та
цивілізаційного прогресу.
По-четверте, надбання сучасної вітчизняної та зарубіжної цивілізаціології
та культурології, її історіософський та методологічний інструментарій
дозволяють глибше осмислити історію зародження та особливості розвитку
Объяснение: