Срочно Письмово відповісти на питання.
1. Що таке займенник? Яка його роль у мовленні?
2. Наведіть приклади займенників, які вказують: а) на істоту; б) на ознаку; в) на кількість.
3. Якими граматичними ознаками займенники
подібні до іменників?
Прикметників? Числівників? А чим відрізняються від цих частин мови?
4. Назвіть розряди займенників та наведіть
приклади.
5. Чим відрізняються питальні займенники від відносних? Наведіть
приклади.
6. Розкажіть про творення та написання заперечних і неозначених за йменників.
7. Яку синтаксичну роль можуть виконувати
займенники? Наведіть
приклади.
Ответы
Займенник - це частина мови, яка вживається замість іменника для позначення предмета, особи, яку можна замінити в мовленні. Його головна роль - замість повторення іменника у фразі.
а) Він, вона, вони, я, ми; б) Цей, той, який, якісний; в) Багато, декілька, жоден, всі.
Займенники подібні до іменників за тим, що можуть позначати предмети або особи, які вони заміняють. Як прикметники, вони вказують на ознаки предмета, який вони позначають. Як числівники, вони вказують на кількість об'єктів. Відмінності полягають у тому, що займенник може замінювати і "одний", і "багато" предметів, осіб, а прикметник або числівник зазвичай позначає лише один предмет чи ознаку предмета.
Розряди займенників: особові, зворотні, присвійні, питальні, вказівні, означальні, неозначені. Приклади: а) Особові: він, я, ти, вона, вони; б) Вказівні: цей, то, такий, той; в) Кількісні: багато, кілька, жоден.
Питальні займенники вживаються для запитання інформації, наприклад: хто, що, який, скільки. Відносні займенники вживаються для посилання на іменник, який стоїть у попередньому реченні, наприклад: хто, що, який, котрий.
Заперечні за йменниками утворюються додаванням частки "не" до займенника, наприклад: ніхто, ніщо, ніякий. Неозначені за йменниками утворюються додаванням префіксів "якийсь", "хтось", "щось" до займенника.
Займенники можуть виконувати різні синтаксичні ролі, наприклад, підмет, присудок, додаток, означення. Наприклад: Він читає книжку (займенник "він" є підметом); Я хочу те, що мають всі (займенник "те" є додатком).
1. Займенник - це частка мови, яка замінює іменник у мовленні. Його роль полягає в тому, щоб не повторювати однакових слів, але при цьому зберігати зв'язок з попереднім текстом та точно передавати інформацію про предмети, особи, місця тощо.
2.
а) на істоту: він, вона, вони, я, ти, воно;
б) на ознаку: такий, той, цей, самий, кожен, будь-який;
в) на кількість: кілька, декілька, кожний, жоден, багато.
3. Займенники подібні до іменників за тим, що вони можуть вживатись з різними закінченнями, вказуючи на відмінок та чисельність. Також вони можуть мати залежні форми, наприклад, множинний займенник "їхній", "ваш" і т.д. Прикметники та числівники також можуть вживатись з різними закінченнями, але вони характеризують іменники, а займенники замінюють їх.
4. Розряди займенників:
а) особові: я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони;
б) зворотні: себе, собі;
в) присвійні: мій, твій, його, її, наш, ваш, їхній;
г) питальні: хто, що, який, чий, скільки, де, куди, коли;
д) відносні: який, що, хто;
е) неозначені: дещо, хтось, ніхто, будь-хто, щось, ніщо, кожен, всі, жоден, інший.
5. Питальні займенники вживаються для запитання про ознаки предмета, наприклад "Хто це?", "Що це?". Відносні займенники використовуються для поєднання двох речень та вказування на певний предмет у другому реченні, наприклад "Це той, хто допоміг мені вчора".
6. Заперечні за іменниками утворюються додаванням префікса "не-" до займенника (наприклад, "ніхто", "ніщо"). Неозначені займенники утворюються додаванням префікса "дещо-", "хто-", "небудь-", "будь-" тощо до займенника.
7. Займенники можуть виконувати різні синтаксичні ролі, наприклад, бути підметом, додатком, означенням, звертанням тощо. Приклади: "Він їсть", "Дай мені" це займенник, "Той стіл", "Цей будинок", "Кожен день", "Жодний з нас не знає", "Багато людей".