НАПИСАТИ ПЕРЕКАЗ
СВЯТИЙ ВЕЧІР
У дитинстві Різдвяні свята завжди видаються казкою. На дворі лютує мороз, віє хурделиця, а в хаті тепло, затишно, урочисто. Пахне м’ятою і свіжоспеченим хлібом. У кутку під образами, горить лампадка. За вікном сутеніє. Заходить знадвору напускаючи в хату холоду батько в старенькому кожушку, стягує з темноволосої голови шапку червоними від морозу руками, запалює світець з трьох сухих скупок. Селянський світильник тріщить, кажуть, стріляє і золоті вогняні іскри золотим дощем спадають у заздалегідь підставлене коритце з водою.Золотавий полиск грає на ликах святих у кутку, та на тихих утаємничених обличчях людей. І малий білявий Сашко замріяно споглядає все це своїми великими сірими оченятами. На його худорлявому обличчі з’являється рожевий рум'янець. Від здивування хлоп‘я розкриває ротика. Дрібне тільце застигло в очікуванні дива. Святий вечір. Численна довженка родина саджується за святковий стіл. Посередині у великому полив’яному горщику, кутя. Тут же й чавунець у якому узвар з сухих яблук, груш, вишень. Ось мати статечно підходить до вікна, й урочисто стукає тричі дерев’яною ложкою замерзлу шибку. Морозе, Морозе, Морозе, іди кутю їсти, коли звуть приходь, тепер, а не літом, та не морозе огірки й капусту, яблука і груші. Так було тисячу літ тому, коли давні слов’яни обожнювали небо і сонце, грім і зорі, річки й дерева, тварин і нічний морок. Коли вони зимовими вечорами намагаючись задобрити Бога холоду Мороза, щиро запрошували його на вечерю, аби на напровесні він не поморозив їхнього родину. Сашко заворожений, йому здається що всії миті з гуркотом розчиняться двері, і в клубах пари з’явиться на порозі червонощокий велетень з білою бородою, та вкритими інеєм кущистими бровами.
Ответы
У дитинстві Різдвяні свята завжди здавалися казкою. За вікном було люте морозне пекло, але у хаті панувала теплота, затишок і урочистість. Повітря наповнювалося ароматом м'яти і свіжого хліба. У кутку під образами горіла лампадка, створюючи ніжну світлу пляму. За вікном сутеніло. В хату увійшов батько, загорнутий у старенький кожушок, з червоними руками від морозу і червоною шапкою, що обгортали його темноволосу голову. Він запалив свічку з трьох сухих спичок. Селянський світильник тріщав, вважали, що він збрешує і золоті іскри падали у підставлене під ним коритце з водою, створюючи чарівний золотавий вогняний водоспад. Золотий блиск грав на лицях святих образів у кутку і на тихих, урочистих обличчях людей. Малий білявий Сашко, замріяно дивлячись своїми великими сірими очима, був зачарований усім цим. На його скупченому обличчі з'явилася рожева мова. Хлопчик, здивований, розплющив рот. Його дрібне тіло напружене в очікуванні дива. Настала свята вечеря. Численна родина зібралася за святковим столом. У центрі столу стояв великий горщик з кутею. Поряд була чавунна каструля з узваром з сухофруктів - яблук, груш, вишень. Мати махнула достойно до вікна і урочисто стукнула дерев'яною ложкою по замерзлій шибці три рази. "Морозе, Морозе, Морозе, прийди їсти кутю, коли кличуть, зараз, а не влітку, не огір