Предмет: Химия, автор: sashakostikova5

50 балів 1. Обчисліть масу середньої солі, що утворилася, якщо для реакції нейтралізації було взято 3,7 г кальцій гідроксиду і 4 г ортофосфатної кислоти.

2. Купрум(ІІ) оксид масою 160 г прореагував із достатньою кількістю нітратної кислоти. Обчисліть відносний вихід солі, якщо її утворилося 150 г.

Ответы

Автор ответа: kamilakurus96
0

Ответ:

1.Отже, маса середньої солі, що утворилася, становить 7.7 г.

2.Отже, відносний вихід солі становить 93.75%.

Объяснение:

1.Для обчислення маси середньої солі, спочатку потрібно визначити хімічну формулу цієї солі. У даному випадку, знаючи, що реакція є нейтралізаційною, можна припустити, що кальцій гідроксид (Ca(OH)2) реагує з ортофосфатною кислотою (H3PO4) у співвідношенні 2:1, утворюючи кальцій ортофосфат (Ca3(PO4)2) та воду (H2O).

Знайдемо молярні маси речовин:

Молярна маса Ca(OH)2 = 40.08 г/моль

Молярна маса H3PO4 = 97.99 г/моль

За допомогою співвідношення між реагентами та продуктами, маса утвореної солі буде рівна сумі мас Ca(OH)2 та H3PO4, оскільки кількість утвореної солі буде визначена обмежуючим реагентом.

Маса середньої солі = маса Ca(OH)2 + маса H3PO4

= 3.7 г + 4 г

= 7.7 г

Отже, маса середньої солі, що утворилася, становить 7.7 г.

2.Відносний вихід солі можна обчислити за формулою:

Відносний вихід (%) = (маса утвореної солі / маса використаного реагента) * 100

У даному випадку, реагентом є купрум(ІІ) оксид (CuO) масою 160 г, а утворена сіль має масу 150 г.

Відносний вихід (%) = (150 г / 160 г) * 100

= 0.9375 * 100

= 93.75%

Отже, відносний вихід солі становить 93.75%.

Похожие вопросы
Предмет: Русский язык, автор: amirmirambaev777
Из текста Задания А выпишите качественные, относительные, притяжательные прилагательные(по 2 прилагательных

В горах мне вспомнилась недавняя поездка к одному чудесному кургану. Его местные жители называют Шайтан-курган, что в переводе означает «Холм дьявола». Другое его имя – Поющий бархан. Это песчаная гора в отрогах Джунгарского Алатау.
Добирались мы до места довольно долго. Вот проехали мутную реку Или. Остались позади зелёные кустарники. Началась безлюдная пустыня. У холодного ключа, бьющего из-под камней, мы нечаянно вспугнули двух джейранов. Вот и бархан. Метров двести в высоту, серо-жёлтого цвета, весь из мельчайших песчинок. Вскарабкаться на бархан нам было не так-то легко. Он зыбок, крут, но зато сверху открывается дивный вид на дикую пустыню с бегущими пятнами – синими тенями от облаков.
Налюбовавшись вдоволь, мы начали спуск. Увязая в песке, покатились вниз. Песок там мелок, сух и рассыпчат. Никто из нас так и не понял, как держится насквозь прокалённая солнцем песчаная гора, как её до сих пор не разнесли ветры. Ноги увязали всё больше. Потом нас подхватил песчаный оползень и увлёк вниз.
И тут произошло чудо. Как будто изнутри горы мы услышали тревожный вибрирующий звук: рёв не рёв, гром не гром, – мощный гул пустыни, густой трубный голос горы. Мы не поленились, вскарабкались вторично на вершину поющего бархана и ещё раз скатились вниз под песчаную мелоди