Вплив процесів модернізації на повсякденне життя та світогляд населення України
Ответы
Ответ:Процес модернізації має значний вплив на повсякденне життя та світогляд населення України. Модернізація охоплює різні сфери життя, такі як економіка, технології, культура, соціальні відносини та політика.
У сфері економіки модернізація сприяє зростанню продуктивності та конкурентоспроможності підприємств, збільшенню заробітної плати працівників та підвищенню рівня життя. Однак, на жаль, модернізація може також призводити до зростання безробіття та ризику втрати робочих місць.
У сфері технологій модернізація означає заміну застарілих технологій на більш сучасні та ефективніші. Це може допомогти покращити якість та швидкість надання послуг, підвищити рівень безпеки, а також зменшити вплив на довкілля. Проте, також може виникати проблема відставання частини населення від технологічних змін, що може призвести до соціального виключення.
У сфері культури та соціальних відносин модернізація може привести до зміни цінностей та традицій. З одного боку, це може призвести до покращення рівня розуміння та толерантності між народами та культурами. Однак, можуть виникати конфлікти між поколіннями, які мають різні світогляди та цінності.
У сфері політики модернізація означає розвиток демократії, прав людини та громадянського суспільства. Це може покращити рівень життя та забезпечити більш стабільну та прозору систему управління. Однак, на жаль, модернізація може також призвести до порушень прав людини та свобод громадян, якщо не супроводжується відповідними заходами з охорони прав та свобод людини.
Загалом, вплив процесів модернізації на повсякденне життя та світогляд населення України може бути як позитивним, так і негативним. Тому важливо забезпечити раціональне та збалансоване використання модернізаційних процесів та мінімізувати їх негативний вплив на соціальну сферу та культурний досвід нації.
Объяснение: выше
Ответ:
Раціоналізація суспільства як необхідна умова його розвитку. Усяка спільнота людей, будь-який соціум ставлячи собі за мету досягнення "загального блага", завжди намагається якомога найбільш повною мірою раціоналізувати шляхи та методи здійснення цієї мети.
Процес раціоналізації тоталітарного суспільства полягає в одержавленні усіх сфер соціального буття індивіда, підкорення його власної волі - волі держави, наявності безальтернативної офіційної ідеології, що виключає любе відхилення від встановлених соціальних норм.
Концепції, що регламентують існування таких типів суспільств, одним з найшкідливіших чинників суспільного розвитку вважають наявність плюралізму думок та прагнень до досягнення суспільного консенсусу. Але постає логічне запитання: за яким критерієм можливо встановити істинність пануючої ідеології? Чи можливо, взагалі, якось уніфікувати масову свідомість, зробити суспільство слухняним певній групі або взагалі одній особі? Суспільно-історичний процес довів хибність та безперспективність цих прагнень, нетривалість таких суспільств.
Але чому вони не тривкі? Варіантів відповідей на це питання існує досить багато, сучасні вчені суспільствознавці шукають їх у різних площинах.
Виходячи з контексту даної роботи зазначимо, що на нашу думку, стаючи на початку свого правління фактором, який консолідує творчий владно-державницький потенціал, дуже скоро тоталітарна держава стає тягарем суспільства, стримує його розвиток, оскільки ідеї подальшого розвитку консервуються на рівні владного "верху" і не оновлюються за рахунок існуючих у суспільстві альтернативних ідей, тобто не трансформуються у нові. Іншими словами не оновлюються, а тому починають гальмувати суспільно-політичні процеси.
Наша сучасність яскраво доводить нам наскільки важливим є аспект раціоналізації суспільства у процесі його політико-соціального та історичного розвитку. Усяке суспільство, що прагне стати громадянським, збудувати правову державу повинне постійно замислюватись над найбільш раціональним шляхом їх досягнення. Цей раціональний шлях полягає саме в його постійній модернізації, тобто, постійній зміні, ускладненні політичних, економічних і культурних структур та їхніх функцій відповідно до потреб раціонального та ефективного існування суспільства.
Етапи розвитку теорії модернізації
Теорія модернізації, що повинна висвітлювати трансформації традиційних цінностей, структур в модернізовані, "сучасні", за минулий і теперішній віки склалася у розвинутий напрямок у суспільних науках, що містить в собі такі аспекти, які мають методологічне, теоретичне та практичне значення.чіткої диференціації питань, які розв'язуються референдумом, а які ні (знову ж таки вдалим прикладом може слугувати прийняття "всенародно" лукашенківської Конституції у Білорусі, або ж намагання винести питання прийняття Конституції "всенародно" на нещодавньому референдумі в Україні, але остання, спираючись на набутки світового досвіду модернізації, власний здоровий глузд та Конституцію відмовилася від такого формулювання питання).
Ще одним з досить впливових чинників дестабілізації, як вже зазначалося вище є, усвідомлення соціумом своєї національної приналежності. Це дуже складний та суперечливий процес, який доволі часто супроводжується дуже високим ступенем конфліктності у суспільстві, внаслідок невиправданого форсування національної ідентифікації, що іноді призводить до викривлення суспільної думки у бік виділення однієї нації за рахунок інших. Зазвичай, для подолання подібних проблем користуються доволі типовим комплексом заходів, що на нашу думку можливо вважати загально цивілізаційним набутком, а саме:
створення сприятливих умов для розвитку соціокультурних факторів усіх без виключення представників різних національностей, що мешкають у одній державі;
широке проведення процесу політичної соціалізації;
пошук харизматичного лідера певної нації, що дасть змогу, на думку російського вченого В. Пугачова, зняти з людей індивідуальну відповідальність за їх вибір певної політичної позиції;
вдосконалення ціннісної системи суспільства з метою формування принципово нового поля політичної культури активістського типу.
Отже, необхідність проведення усіх вищезазначених заходів зумовлює певні дії з боку держави, напрямлені на прискорення процесу модернізації, але з метою недопущення небезпечних суспільних тенденцій потрібно постійно стримувати форсування модернізаційного процесу. Тому виникає поняття так званої часткової модернізації, тобто існування такого проміжку у часі коли в межах системи співіснують нові елементи (як результат наявності модернізаційного процесу) та старі (різке скасування яких спроможне викликати соціальну напругу).