Предмет: Биология, автор: arishka5873

Природоохоронні території Поділля повідомлення

Ответы

Автор ответа: chaeyeong
1

Ответ:

Природоохоронні терито́рії Украї́ни — території, створені з метою охорони природних ландшафтів від надмірних змін внаслідок господарської діяльності людини на території України. Найважливішими з таких об'єктів є заповідники, національні парки, заказники. Загальна площа природно-заповідного фонду України становить 2,8 млн га.

Природні заповідники

Крім біосферних, на території України є 19 природних заповідників загальною площею понад 160000 га. Найбільшими з них: Розточчя, Медобори, Канівський, Казантипський тощо.

Національні природні парки

В Україні налічується понад 49 національних природних парків. Найбільше їх у Карпатах: Карпатський, Синевир, Ужанський, Сколівські Бескиди, Яворівський, Гуцульщина. Величезні площі займає національний природний парк Подільські Товтри в Хмельницькій області. Шацький природний заповідник створений на Поліссі. Коса Бирючий острів і східна частина Сиваської затоки належить до території Азово-Сиваського національного природного парку. На Лівобережній Україні створено національні природні парки — Деснянсько-Старогутський, Ічнянський, Гомільшанські ліси, Святі гори.

Заказники

Заказників на території України 2632. Вони займають площу понад 1 млн га, що становить 37% від загальної площі природно-заповідного фонду України.

Пам'ятки природи

Крім того, під охороною перебуває велика кількість пам'яток природи (їх в Україні 3025).

Інші природоохоронні території

Решта природно-заповідного фонду (23,5%) припадає на регіональні ландшафтні парки (44), заповідні урочища (774), ботанічні сади (22), зоологічні парки (13), парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва (538), дендрологічні парки (39)[2].

Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: sirotiukmax
Твір витинанки НАПИШІТЬ ПЕРЕКАЗ СРОЧНОО
Ось твір


Коли в наших предків з’явилися перші віконця зі склом — це були невеличкі отвори. Промінчики, що йшли до хати, несли велику радість: це було своєрідне «хатнє сонечко». Сонце дарувало врожай, тому світлові віддавали належну шану. Щоб зосередити на ньому ще більшу увагу, приєднували до нього різноманітні візерунки — витинанки зі шкіри.


Згодом скло стало прозорішим і його навчилися робити великим та різати на квадтрати — шибки.


Люди забули про першу кругленьку шибочку, і світло з вікна не було вже для них символом сонця, а витинанки все різали та клеїли на шибки. На зміну шкіряним прийшли витинанки паперові.


Для витинанок папір фарбують в червоний, рожевий, синій, зелений кольори, а також користуються вохрою. Багатокольорові витинанки ріжуть спочатку з білого паперу, а потім фарбують окремі деталі композиції.


Залежно від фантазії, призначення та бажання автор надає їм певної форми, візерунка. Наприклад, витинанки для книжкових полиць мають переважно геометричний малюнок, а витинанки, що накладаються чи то на сволок, чи то на стіни та вікна,— рослинний. Часто-густо витиначі укомпоновують у візерунок витинанки силуети дерев та птахів.


Нині витинанки в селах та в містах побутують не так часто (хіба що на Новий рік у вигляді сніжинок) — тепер їм не надають стільки значення, але цей один із найдавніших видів мистецтва і сьогодні привертає до себе увагу, бо служить виявом певної передсвяткової радості
Предмет: Қазақ тiлi, автор: ibrahimbisultan85
Предмет: Математика, автор: vorocovadiana