СРОЧНО!!! Покупцями шабля з твору «Таємниця козацької шаблі» були (два ім’я) ДАЮ 30!!
Ответы
Ответ:
Персонажі твору:
Наталка та її національно свідомі батько й мати. «Відколи вона живе на світі, проте ні фортеці, ні замку не бачила жодного разу»; Під час подорожі дівчинка зазирнула в минуле і збагнула: «Козаків перемогли. Але не покорили! Вони гинули, не піддавшись, не схилившись, лишаючи по собі невмирущу славу!»; Тато Руснак «вдягнув вишиванку, мабуть, для того, щоб привид не подумав, буцімто Руснаки не патріоти»; «Тоді в атаку пішла мама. Вона говорила від імені Союзу українок, Сестринства святої княгині Ольги й Товариства української мови «Просвіта», в яких була членкинею. Вона промовляла тихо й задушевно, а далі все палкіше, все завзятіше. Про честь і звитягу, про духовність і славу, про історичну пам’ять, врешті про старовину, про те диво, що було, минуло... Її промова мала успіх».
Машка – «звичайний автомобіль-легковичок вітчизняного виробництва»; «Машка – не вельми гарна, хоча вважає себе красунею. У неї великі, ясні кришталеві очі, які вночі пронизують темряву. Машка давно вже не першої молодості, підстаркувата»; «В машині не було кондиціонера, радіо – несправне, хоч ходова частина, на думку батька, була чудова»; «У Машку мовби вселився реактивний двигун!»; Наталка про Машку: «Ти, Машко, чудове авто. І хороший друг. Якби ти не постаралася, ми б не виграли цих шалених перегонів»; «Ти молодчина, Машко. Яка ж ти молодчина! Я відчувала, що ти особлива, а ти, виявляється, чарівна».
Пан Богдан – приятель тата Наталки. «Історик, мандрівник і взагалі вельми цікавий чоловік».
Патріотично настроєний привид. «У пановій Богдановій квартирі на Русанівці уподобав собі з’являтися один привид, дуже патріотично настроєний. Зазвичай то траплялося в дні національних свят чи після мітингів, бо привид любив обмінятися враженнями з паном Богданом»; «Розмахував руками й вимагав найрішучіших дій, тому що, наскільки вдалося зрозуміти, дуже цінній, старовинній, безсумнівно вартісній у мистецькому відношенні реліквії загрожувала небезпека»; «Привид закивав головою, закланявся. Він вочевидь був чемною людиною й передусім вітався»; «За життя той привид був звичайною людиною і мови глухонімих не знав, а після смерті, здається мені, вже нічого не можна навчитися. Тому він часом застосовує, так би мовити, деякі загальнозрозумілі жести...».
Антипко – чортик. «Антип був супермодний і прилизаний і накульгував на ногу»; «Він був елегантний і модний до неможливості, зачесаний так гладесенько, що волосся лежало, мов прилизане, тільки на маківці настовбурчувалося двома невеличкими горбочками»; «Дівчинка не побачила, як зникла усмішка Антипа, тонкі губи стислися, а в очах зблисли червонясті вогники»; «Вітер дмухнув на Антипове прилизане волосся, і з-під нього показалися два округлі, як у молодого бичка, ріжечки».
Северин та Василь – пластуни зі Львова, друзі Наталки. «Треба вміти тримати удар. Може, це найважливіше…».
Негативні персонажі:
Миршавий, Дебелий, батьки молодого чортика Антипа.
«Добірне товариство» – чорти, відьмаки та інші представники зла. «Пани називалися Обжорський, Жебрацький, Забіяцький!»; «… пані у вечірніх сукнях аж ряхтіли коштовними прикрасами, пани в оксамитових жупанах начіпляли на себе важкі золоті медальйони й численні перстені»; «Тут Наталочка помітила, що інше панство теж мало дивні прикраси. В тої на шиї теліпався золотий скелетик, в іншої голову обвивав вуж, в того на зап'ясті зблискував череп, а замість ґудзиків біліли кістки. Пани й панянки пішли танцювати, але то були якісь скажені танці. Пан Обжорський хвицав ногами, пан Жебрацький виписував кренделі, а пан Забіяцький бігав навкарачки і радісно кувікав. Панянка в чорній сукні теж танцювала, метляючи шлейфом. Але тепер навряд чи хтось назвав би її гарною: розв’язна посмішка і вульгарні жести робили її відворотною. На її шлейфі таки сиділа жаба – справжня, жива жаба, вона ворушилася, намагаючись утриматися на тканині, а врешті перескочила панянці на голову і всілася на діамантах».
Пан Щуровський (у минулому козак Щур, що зрадив своїх товаришів у бою під Берестечком). На балу злої сили він скаржився на своє життя: «Я ховаюся у свинарниках! А що я їм! Покидьки, перепрошую на слові, одні покидьки, хіба іноді трапиться вкрасти яйце в курнику... Краще б я здох, ніж таке життя! «Чим ми можемо зарадити? – обірвав його скарги пан Обжорський. – Вас козаків було сто тисяч, а зрадив один ти. Таких не приймає земля».
Объяснение:
я верю ты найдёшь тут ответ,просто я не читал по этому скинул просто всех персонажей