Предмет: История, автор: valehigol8

Охарактеризуйте політичну діяльність імператора Російської імперії Олександра ІІ.
Зробіть висновок.
1.Історичний портрет діяча.(1 б)
2.Участь у реформуванні країни.(1 б)
3.Зв’язок з іншими державами.(2 б)

Ответы

Автор ответа: ihrechuha
14

Ответ:

Олександр ІІ (1818-1881) був імператором Російської імперії з 1855 до 1881 року. Його правління було періодом значних політичних та соціальних змін, які були спрямовані на реформування Російської імперії та скасування деяких феодальних законів.

Історичний портрет Олександра ІІ - це імператор-реформатор, який намагався привести Російську імперію до більш сучасного та просунутого рівня розвитку. Він був досить прогресивним мислителем для свого часу і забезпечив проведення деяких значних реформ, таких як скасування кріпосного права, створення вищих навчальних закладів, впровадження нових форм місцевого самоврядування.

Участь у реформуванні країни, Олександр ІІ спрямовував свої зусилля на збільшення ролі громадян у владі та покращення умов проживання населення. Однак, деякі реформи, такі як скасування кріпосного права, були проведені неоднозначно та не завжди ефективно. Крім того, його реформи спричинили значну опозицію серед консервативних сил у країні, що призвело до його асасинації в 1881 році.

Щодо зв'язку з іншими державами, Олександр ІІ намагався покращити відносини з Західною Європою та розширити вплив Російської імперії на Сході. Він здійснив також певні кроки щодо покращення відносин з Україною та Польщею, зокрема, створивши університети в Львові та Варшаві.

Загалом, Олександр ІІ можна назвати одним з найбільш прогресивних імператорів Російської імперії, а його правління стало важливим етапом в історії країни. Однак, не всі його реформи були ефективними, а також були серйозні опозиційні сили, що відверто протиставлялися реформам.


valehigol8: Спасибо большое
Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: k3461351
Срочнооооо Требаааа Даю 100 балів тільки допоможіть Складіть план ( складний), напишіть стислий переказ тексту.
НА ПАСІЦІ
На старості літ Джеря любив довгими зимніми вечорами розказувати дочці й онукам, де він бував, що він бачив, у яких краях ходив, з якими людьми зустрічався. Діти слухали його й засинали коло його і на його руках.
На все літо Джеря перебирався в свій хуторець. Він був за пасічника й допомагав і в інших пасіках, котрі стояли поблизу.
Невеличка пасіка стояла в балці, на косогорі, в садочку, а проти неї стояла крута гора, як стіна, вся зверху покрита густим лісом, а внизу густою ліщиною.
Коло пасіки росли старі сади. Між ними подекуди стояли здорові старі дуби, ніби скелі. Балка, вкрита садками, вилась попід горою і ховалась далеко в старому липовому лісі.
Невеличка Джерина пасіка була обгороджена низьким тином. Коло тину притулився курінь. Попід вуликами вилися прочищені стежки, а серед пасіки стояв важкий низенький хрест. Під хрестом стояло корито з водою для бджіл, потрушеною стеблами соломи.
Коло пасіки росли яблуні й груші, посхилявши густе гілля в пасіку над вуликами. За пасікою зеленів маленький баштан. Довге гарбузиння вилізло на курінь і почіплялось до тину. На самому курені вгніздився здоровецький гарбуз, неначе виліз, щоб погріти своє біле черево на сонці.
Джеря сидів на пеньку коло вогню і держав на руках маленького замурзаного онучка. Коло нього сиділи дві дівчинки — внучки, а старший хлопець стояв проти діда і не зводив з нього очей. Дочка Любка принесла дідові харч з клунку і стояла під гіллям груші, схиливши голову і підперши щоку долонею. Дід розказував онукам про далекий край, про Чорне море, про лиман. Діти слухали, неначе якусь дивну казку.
А в пасіці гули в вуликах бджоли своїм глухим гуком, неначе вони були закопані десь під землею. В вічках подекуди ліниво лазило кілька бджіл. Дві-три бджоли сновигали ліниво понад хрестом, та й ті незабаром ніби падали в вічка. В пасіці пахло медом, пахло молодою травою та польовими квітами. Серед пасіки десь взялася кавуняча огудина, сплелась з бадилиною, березкою та широким листком огірків і побігла до одного вулика довгою зеленою стежкою. Між вуликами зеленіла трава, синіли сині дзвоники, показуючи свої ясні осередочки; під тином червоніла, ніби кров’яні краплі, червона смілка, ріс жовтий кущик дроку. Косе проміння промкнулось під яблунями та важкими дубами й ніби запалило зелену траву, вулики, зелене листя на грушах, ще й облило сивого діда червонястим світом.
Вже сонце зайшло, вже ніби дрімота розлилась над густими садками, над густим лісом, а дід усе розказував, а діти все слухали, а бджоли гули, неначе гула звучними струнами кобза.
(400 сл.) (За І. Нечуєм-Левицьким)​