Предмет: Литература, автор: angelina1728

кароче, треба придумать казку з елементами фантастики( наприклад, казка про чарівну палицю, тільки пж давайте не про палицю). Ну давайте так, щоб 20 речень було 100%, далі вже дивіться по ситуації.
Плагіат буду перевіряти, скам, набір букв, відповідь не по темі- бан
завдання легеньке, чекаю на ваші творчі роботи, за хорошу казку даю 80 балів + найкраща відповідь

Ответы

Автор ответа: sofonda
0
Та коли дівчинка зайшла у кімнату вона побачила того кого не очікувала побачити найбільше, там стояв…
А тепер з початку.
Каммі звичайна дівчинка що жила у будинку на третьому поверсі. Вона була частинкою сімї яка складалась з мами, тата та її старшого брата– Джинні. Каммі була у 7, Джин–9. Вони вже міняли школу одного разу, тоді Каммі була у третьому класі і її почати ображати однокласники. В основному діти намагались зачіпити її зовнішність та ім‘я. Чому зовнішність? Бо вони діти і не зважаючи на це добре розуміли що зараз для підлітків важливо– самооцінка. Чому ім‘я? Бо не таке як у всіх, не звикле, не стандартне. В основному Каммі не зачіпали жодні слова, та й знайти друзів їй було просто. Змінити школу вирішила бо прості дитячі слова перейшли у справжній булінг. Вона завжди була і вважала, що є вище цього. Ні це не була висока думка про себе, це був факт. Тож вона діяла розумно. Брат завжди її підтримував, допомогав як міг адже був старшим. У новій школі все було по іншому. Хоч не всі діти були добрими ніхто її не булив. Вона мала друзів. Хоч іноді не вважала їх справжніми вона їх любила. Вона завжди помічала на собі погляд, хтось пильно слідкував за нею. І ось коли Каммі була сама у кімнаті перед нею постало дивне створіння. Воно було мов ельф який покрився шерстю, пухнастий і милий. Поки дівчинка оглядала саме створіння воно просто зникло. На землі вона побачила лист. А відкривши побачила текст
«•Ти в мене на мушці•»
Отже їй не здалось, отже хтось дійсьно слідкував за нею. Вона вийшла з кімнати і пішла на кухню. Дома нікого не було, тож вона могла випити воду і подумати про все, що відбулося. Не довго думаючи вона сказала «я все зрозуміла. Давай зустрінемось і ти мені все поясниш». Невідоме створіння знову постало перед нею та залишило карточку з адресою. Не довго думаючи дівчинка поїхала адже любила гуляти і знала де це. Це був адрес музею, що був у її місті. Вона зайшла і тільки зараз зрозуміла накільки дивно було їхати туди самій. Дороги назад нема подумала дівчинка. Каммі побачила двері. Білі двері серед чорного коридору.
Тепер ми повертаємося до початку тексту… той самий момент.
Та коли дівчинка зайшла у кімнату вона побачила того кого не очікувала побачити найбільше, там стояв її брат якому вона вірила якого любила найбільш за все. Він посміхався не адекватною на думку Каммі посмішкою. «Джинні. Що ти тут робиш?» тремтячим голосом запитала дівчинка. Тоді хлопець почав наближатись до неї. Вона почала тікати. Вона подзвонила у поліцію поки бігла. На вулиці не було людей. Тоді вона зрозуміла, що щось не так. Та часу думати не було. На велике здивування Каммі на безлюдній вулиці зазвучала сирена поліцейських машин. З машини вибігла її мама та пояснила: насправді брат Каммі хворів. У нього була шизофренія. Дівчинці про це не казали, адже він недавно захворів, чи таке буває. Я не знаю. І тільки зараз вона зрозуміла хто весь цей час на неї дивився. Джинні. Що на рахунок дивного створіння. Каммі бачила їх після цього протягом всього свого життя. Та вона досі не знає хто це. Влна не вірить у версію шизофренії. Це інший світ. Інший світ, у який її брат намагався її забрати.
Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: Lemon4u
Допоможіть срочно пж!!!Прошу

Висловити думку,що до того чи актуальні риси та погляди Яцика на життя сьогодні, обгрунтувати і зробити висновки. Контрольний докладний переказ тексту з творчим завданням.



Це погляди Яцика:
Патріот і меценат Петро Яцик належав до того рідкісного типу людей, які вже з першого погляду викликають глибоку довіру. Ще не знаєш, хто і яка людина, та навіть і приблизно не здогадуєшся про те, але вже відчуваєш: вона не прагне видаватися кимось кращим чи значнішим, аніж є насправді. Спокійний, самозосереджений і доброзичливий, Яцик справляє враження чоловіка справді надійного. Як кажуть, на таких можна покластися; вони мають тверде слово, не щедрі на всілякі обіцянки й запевнення, але, пообіцявши щось, неодмінно виконають, хоч би яких зусиль це їм коштувало. Шкода, що ця обов'язковість поміж нас не менш рідкісна, аніж талант; такої внутрішньої дисципліни і справді повсякденного, повсякчасного дорожіння своїм реноме нам бракує і бракує.

Уже потім я не раз переконувався в справедливості того першого враження від Петра Яцика. Єдине, на що не міг для себе відповісти: це в нього вроджене чи вироблене життям? Так, він творив себе, наче писав книгу чи ліпив скульптуру, прагнучи довершеності, орієнтуючись на еталони культури ділового світу, відсікаючи в собі такі анахронічні карикатурні риси, як розхристаність душі, пустопорожня балаканина й усе до цього подібне, що так прикро вражає нас у багатьох людях. Але якби Яцик не мав вроджених даних отієї діловитості й відповідальності, то важко повірити, що він так далеко просунувся б у процесі самовиховання й самовдосконалення.

Це нагадувало б будівництво хати без фундаменту. Хоч яку б архітектурну вигадливість споруда мала, хоч який добротний матеріал для неї було обрано і хоч як старанно її збудовано, однак саме через відсутність надійного фундаменту вона ніколи не змогла б дорівнятися в досконалості й надійності до тих, які це мають.

Передумуючи його багате на складні перипетії життя, не раз допевнювався: він - людина, яка не губиться за несприятливих чи й критичних ситуацій, а навпаки - змобілізовуєть-ся, збирає всі свої інтелектуальні й моральні сили для рішучих дій. Слабший нітиться, деморалізується, що й може стати початком програшу, внутрішньої готовності примиритися з поразкою ще тоді, коли об'єктивно зберігається шанс виграти, — але він уже опустив у безнадії руки. Яцик же не припускав і думки про капітулянтство. Він боровся до кінця, прагнув скористати кожен - бодай і найменший - шанс. І, певно, саме тому здебільшого перемагав.

Отже, Петро Яцик - це яскравий індивідуум суспільства. Змагання до висот він вважав єдиним здоровим виправданням на існування. Змагання за життя - єдиним реальним виправданням життя.

Ті люди чи народи, які неспроможні змагатися до висот, підсвідомо перестають боротися за своє місце на землі, за своє місце між людьми. Вони нидіють, втрачають право на життя і помирають. Порожні розмови про змагання не є змаганням. Адже тільки те, що кожний з нас окремо і всі ми разом здобудемо і залишимо по собі, принесе добро Україні в країнах нашого поселення, а також і на рідних землях.​