Який був рух готів в ті часи?
Вопрос по истории!!! помогите пожалуста мне срочно
Ответы
Ответ:Мандруючий народ” – таку назву вживають вчені для позначення відомого
Гепідо – Готського племінного союзу. Племена, що його складали, вийшли зі
Скандинавії, висадившись з човнів десь біля витоків Вісли, подорожуючи на
південь, опинились на узбережжі Азовського та Чорного морів, потім перейшли
Дунай і увірвались до Фракії, Мезії, пограбували міста в Малій Азії та на Балканах,
далі - до Дакії і у кінці свого шляху створили державу вестготів у Південній Франції
та Північній Іспанії і державу остготів Теодеріха І (493 – 526 рр.) в Італії. Остготське
королівство впало під ударами візантійських військ імператора Юстиніана (527 –
551 рр.), а Вестготська держава під натиском інших германських племен – франків,
при завоюванні ними Аквітанії (розгром франками вестготів у битві при Пуатьє в
507 р. н.е.), хоча остаточно і була зруйнована арабами лише у 718 році. Готи зникли
зі сторінок історії, розчинившись у інших етнічних спільнотах, залишивши по собі
згадку – так званий “готичний шрифт” у письмі та термін “готика” в архітектурі,
який був введений в ужиток теоретиками італійського Відродження. Група готів, яка
не захотіла відправитися з Теодеріхом до Італії, збереглась на узбережжі Чорного
моря – в Криму. Останнє християнське Готське князівство було розгромлено
турками тільки в 1475 р., а останні нащадки християн - готів були виселені до
Маріуполя по указу Катерини ІІ (Щукин, 2005, с.10). Термін “готи” є
узагальнюючим найменуванням однієї східногерманської групи племен, яка в
джерелах постає під різними іменами – “візіготи” (вестготи), “остроготи” (остготи),
“тервінги”, “грейтунги”. Праці античних і візантійських істориків частіше за все
показують готів у процесі руху, біля кордонів Імперії або її окремих провінцій, у
стані походів, набігів, вторгнень (Буданова, 1982, с.84).
Що ж спонукало споконвічних мешканців залишити свою прабатьківщину і
мандрувати разом з усім своїм майном, жінками та дітьми? Яка була їх кількість?
Який спосіб господарювання вони вели? Чи були вони номадами у буквальному
розумінні та як вони вплинули на інші племена і народи, з якими увійшли в
безпосередні контакти? Спробуємо розглянути проблеми їхнього походження,
формування та історичної долі, спираючись на письмові джерела з урахуванням
сучасних археологічних даних, матеріалів етнографії та лінгвістики.
Найціннішою письмовою пам’яткою з історії готів є твір готського
письменника VІ ст. Йордана. Тенденційна праця, яка покликана була (за
замовленням короля) зробити більш давньою готську генеалогію, виконана
римлянином - аристократом Кассіодором Сенатором. Цю велику книгу Йордан
взявся передати “nostris verbis” (своїми словами), не маючи перед собою оригіналу,
який попередньо був наданий йому для перегляду лише на три дні (Скржинская,
1960, с.30). Книга Кассіодора Сенатора не збереглася до нашого часу, а про автора
ніде немає навіть згадувань. Кассіодора повністю замінив Йордан. Причини, через
які безслідно зникла “Історія готів” Кассіодора, ймовірно криються в політичній
направленості автора, яка цілком відповідала тільки його часу. Політична настанова
у Йордана в 551 р. була іншою, ніж у Кассіодора в 526 – 527 рр., коли він розпочав
працювати над книгою. Сенатор зумів звеличити готів та рід Амалів, тим самим
“дотягнути” їх до рівня беззаперечної слави римлян, та давнини античних героїв.
Таким чином, твір Кассіодора був ніби “забутий” та замінений іншим на ту ж тему,
але з іншою політичною настановою. Так зник твір Кассіодора і народилась праця
Йордана (Скржинская, 1960, с.61)
Объяснение: