Цитати до характеристики головниз героїв повісті (Інститутка, Устина) срочно!!!
Ответы
Відповідь:
Устина. дівчина-сирота, але весела і життерадісна: «Люди дивуються, що я весела: надійсь, горя-біди не знала. А я зроду така вдалася… Якби мені за кожною бідою моєю плакати, досі б і очі я виплакала»;
коли панночка своїми доріканнями зводила дівчину із світу: «Перво тугою тужила я тяжко, а там усе мені стало не вдивовижу, усяка ганьба байдуже І коса заплетена дрібненько, і сорочка на мені біла, — нікому, було, й не хвалюся, про своє життя..";
коли дівчина виїхала за чоловіком-солдатом у місто: «…що зароблю, то все на себе; що й посиджу і поговорю, — нікого не боюся; робитиму чи ні, — ніхто мене не присилує, ніхто не займе»;
про нелегке життя і працю, але коли вже вільна: «Що наша копійка? Кров'ю обкипіла! Та інколи й мені так легко, так-то вже весело стане, як подумаю, що аби схотіла, — зараз і покинути ту службу вільно» .
Панночка.
опис, портрет «І що ж то за хороша з лиця була! І в кого вона така вродилася!»,
панночка про навчання: «Нуда така!», «…що я витерпіла за тим ученням!.. І не нагадуйте мені його ніколи!», «І морено, й мучено нас — та все дурницею. І те вчи, і друге, й десяте, й п'яте... товчи та товчи, та й товчи!.. Нащо мені те знати, як по небу зорі ходять або як люди живуть поза морями та чи в їх добре там, та чи в їх недобре там? Аби я знала, чим мені себе між людьми показати...», «До французької мови і до музики добре і я бралась, — до танців тож», панночка вважає, що головне в житті не розум і знання, а хитрість і вміння пристосовуватись «Я зо всього викручусь, іще й їх оступачу..»,
дівчата про панночку: «.. чого там панночки нашої не навчено! А найбільш, бачця, людей туманити!»
як панночка з милої дівчини стає фурією: «І обідати йдемо, то вона хмуриться і свариться. Далі вже що день, то вона сердитіша; вже й лає; часом щипне або штовхне стиха... та й сама почервоніє як жар, — засоромиться. Поки ж тільки не звичилася; а як оговталась, обжилася, то пізнали ми тоді, де воно в світі лихо живе»;
коли дізналася про смерть своєї бабусі, то тужила: «Обдеруть мене тепереньки, як тую липку!»
коли бабуся-кріпачка пригостила дітей яблучками (жорстока, скупа, не поважає старість, не любить дітей): «Ти, мужичко, моє добро крадеш!.. Злодійко!», «…картає пані бабусю, вкогтившись їй у плече, і соває стару, і штовхає..», «Та зо всього маху, як сокирою, стару по обличчю!»
про нареченого (скупа, корислива) «Та коли б він був багатий та вельможний, я б і гадки не мала! Давно б уже була за ним!»,
коли дізналася, що у нареченого є невеличке придане: "А все ж хутір! Усе ж держава! Стріла його веселенька, привітала любо, а він радіє. Не знає, що то вітають не його, — хуторець вітають!"
Пояснення: