переказ твору Чарівні окуляри з обзацу Я сиджу на перший парті до Я нічогіісінько не побачив.
Ответы
Ответ:
переказ
Я сиджу на першій парті перед вчительським столом, на місці, куди мене посадила Ліна Митрофанівна в перший клас через те, що я був найменшенький. Тепер наш клас має кількох молодих вчителів, але одна з них є старенькою математичкою, Юлією Юхимівною, яка носить дві пари окулярів. Коли вона перевіряє клас на предмет того, хто є готовим відповісти, то надягає на ніс одні окуляри, а коли вона виконує свої інші повинності, то одягає інші окуляри. Мій рідний та «близький» стіл находиться поруч з цими окулярами, які здивували мене, і я починаю думати, що ці окуляри мають щось спільне з запискою, про яку ми дізналися на уроці. Можливо, саме той аркуш з клітинками на якому була записка, стосувався цих окулярів? Можливо, Юлія Юхимівна була їх чарівницею? Її добрі чари зазвичай були пов'язані з віком, і тому я здається, що вона має лагідний усмішку, який прикриває її симпатію до мене. Ймовірно, саме для мене написала вона ту записку ... Все, що мені йде на думку зараз, це те, як кортить мені зазирнути в ці веселі окуляри. У кінці кінців, я не можу витримати, і я швидко беру окуляри і кладу на мій ніс. Але перед очима у мене якесь загадкове затемнення, і я нічого не бачу.
Объяснение:если что ето я буду ереказивать а не скидывать текс етого твору
ну на всякый случий скину тебе еще и текст твора а 1 ето переказ
вот твор
Я сиджу на першій парті, перед самісіньким вчительським столом. Як посадила мене ще в першому класі Ліна Митрофанівна, бо я був найменшенький, так і досі сиджу. Тепер у нас вже не одна вчителька, а кілька. Майже всі молоді. Одна тільки старенька — математичка Юлія Юхимівна. У неї дві пари окулярів. Коли вона дивиться на клас, вишукуючи, кого б викликати, на носі в неї одні окуляри. Коли ж вона вичитує з підручника задачу або коли ставить у журнал погану оцінку, то надягає інші… І оті інші, «близькі», окуляри часто лежать на столі перед самісіньким моїм носом. Тепер я дивлюсь на них, немов заворожений, і думаю: «А може, саме про ці окуляри і йшлося у записці? І, може, недарма записка була на аркуші в клітинку?.. Може, її написала сама Юлія Юхимівна?.. Може, вона чарівниця?.. Добрі чарівниці завжди старенькі… Юлія Юхимівна дивиться на мене завжди з лагідною усмішкою… Вона мені, здається, симпатизує. Тому й написала записку саме мені…» І так мені кортить, так кортить зазирнути в оті окуляри, що я нарешті не витримую, хапаю окуляри і швиденько чіпляю на носа. Перед очима усе попливло, як у тумані. Крім того туману, я нічогісінько не побачив.