Короткий Пересказ: Григір Тютюнник "Дивак" срочнооооо
Ответы
Отве
На початку зими Олесеві до школи можна ходити двома шляхами – річкою або бором. Мати забороняє ходити по тонкій кризі, тому хлопчик іде бором. Він ще малий, ледь до ручки дверей дістає. Очі чорні, глибокі, хочуть збагнути увесь світ.
Олесь любить зиму. Любить малювати по снігу, водячи пальцем. Милується своїм творінням, поки хтось не гукне з двору, що скаже матері.
У бору тихо й затишно. Олесь придивляється і бачить купу шишок під сосною. Ось і сам дятел – націлився гартованим дзьобом, ніби питаючи: чого тобі тутечки?
Коли хлопчик підійшов до школи, його покликали однокласники «подушки гнуть». Олесь відповів, що він не хоче псувати лід. Тоді до нього підскочив Федько Тойкало і з криком «Бий зрадника!» ударив у скроню. Під оком в Олеся вискочила ґуля.
Хлопчик ліг на кригу долілиць і став роздивлятися дно річки. Уявив маленьку хатку під кущем водяної папороті, як він там сидить і рибку стереже, вітається з карасиком. Раптом промайнула чорною блискавкою щука з маленькою пліточкою в зубах. Хлопчик заляпав долонею по льоду, затупотів ногами, щоб налякати хижу щуку й вона відпустила рибку. Але щука не злякалася. У школі продзвенів дзвоник, а Олесь сидів посеред річки й плакав.
На першому уроці було малювання. Старенька вчителька Матильда Петрівна звеліла всім малювати глиняний горщечок. Коли вчителька підійшла до парти Олеся, з його зошита на неї поглянув дятел.
Хоча вчительці малюнок сподобався, вона пообіцяла хлопцю поставити двійку, бо він не виконав завдання. Олесь образився, зібрав книжки, пішов з класу й подався у верболози. Там проблукав до вечора – роздивлявся пташині гнізда, їв мерзлу калину, шукав світків.
Повернувся, коли у школярів закінчилися заняття, і вони вийшли на вулицю. Під тинами на колодах сиділи дядьки й хвалили дітей, що борюкаються, намагаючись показати перед ними свою силу. А про Олеся сказали, що він якийсь дивакуватий.
На мосту Олеся дожидав Федько. Ніяковіючи, тицьнув йому у руку подавлений теплий пиріг. Олесеві не хотілося пирога, але він був радий примиренню, ледве не заплакав, розчулившись, і подарував Федькові ремезяче гніздо.
Дід Прокіп їхав саньми по солому, побачив Олеся і узяв його з собою. Хлопчик почав розпитувати діда, чому його називають диваком. Той пояснив – це значить, що малий занадто милосердний, тихий, «а тут, на землі, не бити не можна. Тут не ти, так тебе одрепають, ще й плакать не дадуть».
Дід Прокіп багато навантажив сіна на сани – коням було важко йти по снігу, він їх бив батогом, а Олесь благав не бити, підбивав йому руку, і дід хльоскав мимо. Вдома хлопчик заліз на піч і тихенько заскімлив. Дід зніяковіло виправдовувався перед матір’ю Олеся, говорив, що її син – дивак, а вона сумно зітхала і просила не чіпати хлопця.
Олесь непомітно для себе заснув, і снилася йому казка про Івасика-Телесика, якого гуска взяла на свої крила.
Объяснение: