Предмет: Литература, автор: ulasorokina84

Написати твір-роздум на тему: " Милосердя: норма життя чи поодинокий випадок?" ( Дотримуйтесь особливостей побудови твору-роздуму ----ТЕЗА ------АРГУМЕНТ------ ВИСНОВОК)
СРООЧНОООО!!!!!!!!!!!!!

Ответы

Автор ответа: angeliinkaan
0
Милосердя, привітність, доброта завжди прикрашають людину. Деякі люди, незалежно від віку, ніколи не втрачають красу: просто краса обличчя перетворюється на красу серця, душі. Можна навести багато прикладів людської участі, щедрості, краси людської душі. Адже наше життя складається з крихітних речей: посмішок і добрих справ. Напевно, всюди у людини є можливість проявити доброту і милосердя.

Істинне милосердя — це готовність допомогти комусь або пробачити когось зі співчуття, людинолюбства. Це бажання приносити користь іншим людям, не замислюючись про винагороду. Вважають, що краса врятує світ. Але якщо бути точнішим, то світ врятує краса людської душі. Милосердя — традиційна риса українців. Ще наприкінці дев’ятнадцятого століття в Україні налічувалося багато благодійних товариств і попечительств. Можна назвати багато людей, які несли і несуть добро в наше життя, які присвятили себе служінню іншим людям. Згадаймо хоча б перших медичних сестер, яких не просто так називали сестрами милосердя.

Справжнє милосердя безкорисливе. Техногенні аварії, повені, землетруси, стихійні лиха приносять людям багато горя. Але саме в таких ситуаціях у людей проявляються найкращі почуття. Всі народи України та інших держав надають посильну допомогу постраждалим: здають кров, перераховують гроші, приносять речі, продукти, іграшки дітям. Вилучити милосердя значить позбавити людей одного з найважливіших проявів моральності. Проблема милосердя хвилювала і хвилює багатьох письменників, які своїми творами змушували задуматися кожного з нас про милосердя, людяність.

Зараз, у двадцять першому столітті, столітті машин, швидкостей, новітніх інформаційних технологій проблема милосердя залишається актуальною. Ми нерідко стикаємося з байдужістю, озлобленістю, егоїзмом, небажанням допомогти іншим людям. Ми не вміємо ставити себе на місце людей, що опинилися у тяжкій ситуації. І якщо так триватиме далі, то прожити без милосердя і співчуття буде дуже важко. Кожному з нас потрібно не соромитися проявляти своє співчуття, співпереживання оточуючим.

У нашій країні є багато людей, яким необхідно співчуття та милосердя. Адже це перші ліки від усіх хвороб і неприємностей. Милосердя потребують не тільки літні, бідні і хворі люди, а нерідко й ті, які через ряд обставин опинилися в скрутному становищі: волоцюги, п’яниці, наркомани. Милосердя — це норма життя, а не поодинокий випадок. Без милосердя і співчуття неможливо прожити. Воно потрібно всім: і тим, кому допомагають, і тим, хто допомагає.

Автор ответа: minlunasagi
0

Ответ:

Милосердя: норма життя чи поодинокий випадок?

Милосердя – це та чудова риса людського характеру, яка ознаменовується небайдужістю до біди та потреб інших. Воно здатне зігріти серця, відкрити нові горизонти і змінити світ. Однак, хоча милосердя має потужний потенціал, воно не завжди виявляється в повсякденному житті. Тож, цікаво зупинитися на питанні: чи милосердя є нормою життя, чи ж це поодинокий випадок?

Деякі люди стверджують, що милосердя – це нещо вроджене і природне, що вплетене у тканину людського буття. Вони вказують на приклади, коли милосердя проявляється навіть у найскладніших ситуаціях. Такі люди вбачають у милосерді важливу складову життя і стверджують, що воно є нормою, яка повинна присутнім у кожній людині.

Проте, існують аргументи, що свідчать про те, що милосердя, на жаль, може бути поодиноким випадком. У сучасному світі, де нерідко панує конкуренція, егоїзм та безхатькість, людям важко знайти час і ресурси для прояву милосердя. Багато людей втомлені та зайняті своїми власними проблемами, і це може вплинути на їх здатність виявляти турботу та допомагати іншим. Також іноді милосердя може бути відсутнє через страх перед відмовою або через невіру в ефективність своїх дій.

Зважаючи на обидва аргументи, можна зробити висновок, що милосердя може бути як нормою життя, такі поодиноким випадком. Справді, існують люди, для яких милосердя стало не просто дією, а цілковитою філософією життя. Вони допомагають іншим безкорисливо і безумовно, роблять добро навіть в найскладніших обставинах. Вони світлий приклад того, як милосердя може стати нормою для кожного з нас.

Проте, для багатьох людей милосердя залишається лише випадковим актом, особливо в умовах сучасного світу, де пріоритетом стають індивідуальні потреби та амбіції. Важко утриматися від замислення: чи не стали ми занадто зайняті своїми справами, щоб помічати людей навколо себе, які потребують допомоги?

Врешті-решт, важливо розуміти, що милосердя – це не обмежений ресурс, але безмежна можливість, яка постійно відкривається перед нами. І хоча воно може бути рідкісним в окремих випадках, його потужний вплив не можна недооцінювати. Кожна дрібниця милосердя може змінити життя людини, даруючи їй надію, тепло і віру в краще майбутнє.

Отже, відповідь на питання, чи милосердя є нормою життя чи поодиноким випадком, залежить від нас самих. Ми можемо вибрати бути милосердними в кожному моменті свого життя і стати сповна реалізованими як люди. Нехай милосердя стане нашою нормою життя, а не лише випадковим актом, і тоді світ стане кращим місцем для всіх нас.

Похожие вопросы
Предмет: Английский язык, автор: cherkasovaeva21
Предмет: Биология, автор: alexeenkotretyak
Предмет: Литература, автор: ilhamstom
( что делать не понял ! ) помогите пожалуйста !

«Очерки бурсы» Н.Г. Помяловского: типы и характеры

К данному занятию необходимо вспомнить определение жанра физиологического очер-ка, учитывая его специфику в 1860-е гг.

Вопросы для обсуждения

1. Традиции «натуральной школы»:

а) жанровое своеобразие: физиологический очерк;

б) проблематика (система воспитания и образования).

2. Время и пространство:

а) описание обстановки (класс, занятия учеников на перемене);

б) влияет ли эта обстановка на формирование характера учеников? каким образом?

3. Система художественных образов в цикле:

а) образы учителей и учеников: характеры и типы;

б) приемы/способы создания образов: типизация и/или индивидуализация?

4. Образ автора-повествователя в структуре цикла:

а) система отношений между бурсаками как предмет наблюдений автора;

б) авторская характеристика героев и описание их поступков как основное средство типизации;

в) позиция стороннего наблюдателя как способ выражения авторской оценки.

Рекомендуемая литература

1. Ямпольский, И.Г. Н.Г. Помяловский. Личность и творчество. – М., Л., 1968.

2. Кулешов, В.И. Русская демократическая литература 50-60-х годов XIX века. – М., 1989.

3. Пономарева, Р.Д. К проблеме жанрового своеобразия «Очерков бурсы» Н.Г. Помя-ловского // Проблемы метода и жанра. – 1983. – Вып. 9. – С. 206-225.