поезії Ліни Костенко, у яких прослідковується мотив дитинства, вбитого війною. Що це за поезії? Чим вони суголосні до подій, що відбуваються в Україні зараз?
Ответы
Відповідь:
Коли почалася Друга світова війна Ліні Костенко було 11 років, тому дівчинка добре запам’ятала жах, розпач і відчай тих років. Мотив дитинства, вбитого війною, звучить у таких поезіях як:
«Я виросла у Київській Венеції»
«Мій перший вірш написаний в окопі»
«Пастораль ХХ сторіччя»
«Смертельний падеграс»
Вся поезія Ліни Костенко пронизана любов'ю до життя і волає: люди, зупиніть всі війни! Цінуйте мирне небо над головою, дитячий сміх, шануйте свою землю, свій народ, любіть все живе, бо нічого дорожчого у світі немає. Всі ці слова особливо актуальні для нашої країни зараз, коли ми переживаємо вторгнення ворога на нашу рідну землю, коли майже щодня від обстрілів гинуть невинні діти, коли тисячі дітей втратили своїх батьків, не можуть жити у своїх рідних домівках, вчитися у школі. Війна це завджи біль, страх і сльози!
Пояснення:
У вірші «Я виросла у Київській Венеції» про вбите дитинство поетеса пише так:
А потім бомби влучили у спокій.
Чорніли крокв обвуглені трапеції.
А потім повінь позмивала попіл
моєї дерев'яної Венеції.
У вірші «Мій перший вірш написаний в окопі» автор зізнається «моє дитинство, вбите на війні». Мирне життя дівчинки перетворилося на «море диму, жаху і вогню», «кривавий світ, обвуглена зоря». Маленька дів-чинка, яка ще повинна читати казки і гратися в ляльки «писала вірші про фугаси, а я вже смерть побачила впритул».
У вірші «Пастораль ХХ сторіччя» поетеса описує відчай матерів, які втратили дітей. Вони загинули від вибуху гранати. І якби не проклята війна цього б не сталося. «І несли їх діди, яким не хотілося жить».
Вірш «Смертельний падеграс» наголошує, що жахіття війни залишається у зранених душах людей на все життя гірким спогадом:
Півкроку вбік — і все це піде прахом.
І цілий всесвіт вміститься в сльозу.
Дрімотні міни — круглі черепахи —
в землі шорсткій ворушаться, повзуть.
О піруети вимушених танців!
Хто йшов по полю мінному хоч раз,
той мимохіть і на паркетних ґлянцях
пригадує смертельний падеграс.