70балів. Григір Тютюнник «Три зозулі з поклоном» .
1. Чому запис «Сибір неісходиму» було закреслено…?
2. Порівняти фільм з твором
Ответы
Відповідь:
1. Читаючи лист від батька юнак робить зауваження, що у тексті "Сибір неісходиму" було нерішучою рукою закреслено густим чорним чорнилом, а вгорі тою ж рукою написано знову: "Сибір неісходиму". Листи із таборів обов"язко перевіряли, тому що у них не повинно було бути й натяку на умови проживання, місце перебування тощо. Отже, хтось із цензорів ці слова викреслив у листі, але розуміючи ,як важливо рідним і близьким знати хоч якусь інформацію про місце перебування репресованого, то написав їх знову, хоч і нерішуче. А от сам твір письменника післявоєнна цензура так не пожаліла і ці слова при друкуванні твору таки замінила на інші. Таким жорстоким був тоталітарний режим радянської влади.
2. Не знаю з яким саме фільмом потрібно порівнювати твір, тому передивилася невеличку твору роботу драмкружка театру мініатюр школи № 3 м. Жмеринки (робота цікава, але все ж таки рівень учнівський); ще одну роботу львівських акторів, але вона більше схожа на телеспектакль (хоч робота також гарна). Зупинилася на екранізації твору режисера Юлії Пасак від 2021 року. У цьому невеличкому фільмі відтворено лише одну сцену - отримання листа від Михайла. У творі є згада, що Марфа відчувала дивним чином, що такий лист вже повинен прийти і втікала з поля до пошти. Дівчина була невеличка на зріст, з золотими кучериками, які вибивалися з-під чорної хустки, у благенькій вишитій сорочці і рясною спідничкою над босими ногами. У фільмі режисер зображує цю подію під час дощового дня, що ще більше підкреслює сумні емоції. Марфа одягнута досить святково, із гарним червоним намистом на шиї, святковою хусткою на плечах. Сказати про неї, що вона втекла на хвилинку з поля не можна. У фільмі Марфа притискає лист до грудей і віддає листоноші, а у творі вона його ще й цілує і гірко плаче так, що листоноша просить не розмазати чорнило слізьми. У творі Марфа чекає листоношу біля пошти, а у фільмі - біля двору Софії. У мене після прочитання твору, склалося враження, що Софія доброзичливо і з певною жалістю відноситься до Марфи, розуміючи, що їх обох поєднує одна біль, кохання до одного чоловіка. І не важливо хто з них його більше кохає, аби лише він вижив у сталінських таборах і повернувся живим додому. А у фільмі складається враження, що Софія зазнає болю від ревнощів, відчуває злість до листоноші. Я також звернула увагу на те, як часто режисер показує дуб. Велике, могутнє дерево з пишною кроною, листя, яке виблискує під дощем. Дерево чудове, але у мене перед очима стояли сосни рядочками, які автор описує у творі - спершу невеличкі, а потім високі, стрункі, що підпирають небо. Сосни, які садив ще батько письменника і про які не раз згадується у творі.
Пояснення: