Написати мінітвір на тему «Велич жінки-матері у творах Т. Шевченка».
Ответы
У творах Тараса Шевченка зображено велич жінки-матері. Він звертав увагу на те, яку важливу роль вона відіграє в житті кожної людини. Без матері життя було б неможливим, тому він глибоко поважав жінок, які були матерями своїх дітей.
У «Катерині» він описує молоду матір, яка виховує свою дитину у важкі часи, коли їхній народ підлягає політичному тиску та наругам. Вона стає символом надії та віри в майбутнє.
У «Кобзарі» Шевченко оспівує героїчність та самопожертвування мам, які втратили свої діти від рук каторжників. Вони стають символом боротьби за свободу та справедливість. У творах Тараса Шевченка ми бачимо велич жінки-матері, яка перелякує своє життя за благо своїх дітей та народу. Шевченко бачив у матері жінки, яка повинна бути поважаною та шанованою кожним, тож йому такі героїні завжди займали почесне місце у його творчості.
Ответ:
Якою безмежною любов'ю, ніжністю дихають ці співучі віршовані рядки! В них Шевченко підносить святий образ, образ жінки-матері. Цей образ займає особливе місце в поезії Шевченка. Він змальовує свій власний ідеал жінки. Шевченківська жінка - щира, лагідна, добра, жіночна, чисте джерело любові і розуміння. Часом вона беззахисна, страждаюча жертва, доля якої складається нещасливо і навіть трагічно. У творах поета живуть вдови, сироти, покритки, оті занапащені кріпацькі мадонни, що їх поет малює прекрасними навіть у їхньому горі. Шевченко змальовує правдиві образи "злих людей", які осквернили найсвятіше, що є в світі: матір, материнство.
"Наймичка", "Катерина", "Причинна", "Слєпая" – безліч творів, де розкривається мотив ображеного, оганьбленого материнства. І ми страждаємо разом з героїнями «цих творів, співчуваємо їм, хвилюємось за їхню долю. Гарас Шевченко дуже зворушливо змальовує внутрішній світ людини, його багатогранність і красу, глибокі душевні переживання, трагічні долі жінок, які вступили в конфлікт із суспільством. Шевченківські образи справді трагічні, не образи-жертви, образи-страждання.
Доля української жінки в ті часи була страшна. Жінка працювала на панщині, вдома викопувала всю хатню роботу, народжувала, годувала і виховувала дітей. А скільки жінок ставали жертвами чиєїсь розпусти, скільки наклало на себе руки! Кобзар стає на їх захист, розповідає світові про страждання кріпачок. Шевченко оспівує глибину їх почуттів, їх внутрішню гармонію, яку не можуть убити нелюдські умови існування.
Стає навіть дивно, як Шевченко, який ніколи не був одружений, який втратив матір, коли йому будо вісім років, може гак глибоко знати натуру жінки, так правдиво і докладно змальовувати її почуття, її переживання, її характер.
Шевченко підніс жінку-кріпачку, жінку-матір на найвищий п'єдестал моральної краси і величі.
"Не знаю в літературі всесвітній поета, - писав Іван Франко, - котрий би представив так високо і так щиро ідеал жінки-матері..."