Question

Розкажіть про внесок М.Вороного в радянський час. Що ви знаєте про трагічну долю батька й сина Вороних?​

Answer 1

Микола Вороний (псевдоніми - Арлекін, Віщий Олег, Микольчик, Sirius, Кіндратович, Ношо та ін.) народився 24 листопада (6 грудня) 1871 р. на Катеринославщині, але батьки переїхали у передмістя Харкова, і саме тут на знаменитій іще з часів Григорія Квітки-Основяненка Гончарівці минули його дитячі роки. Батько, що походив із кріпаків, був ремісником і заробляв дрібного торгівлею. Мати вела свою лінію предків із шляхетного роду Колачинських, один із яких був ректором Києво-Могилянської академії в 1697-1702 рр.

Микола здобував освіту спочатку в Харківському реальному училищі, а після переїзду до Ростова-на-Дону продовжив навчання в гімназії. Юнак захоплювався творчістю Тараса Шевченка, а також творами зарубіжної літератури, які пропагували загальнолюдські ідеали. Національну свідомість Миколи Вороного пробудив театр Марка Кропивницького, постановки якого дали поштовх творчості. М. Вороний починає писати вірші, мріє зустрітися з Михайлом Драгомановим, щоб попросити його: «Будь ласка, батьку, зробіть з мене людину». У 7-му класі гімназії юнак поринає у революційну діяльність. Результат - кілька обшуків і заборона вступати до університетів, проживати в столиці та великих містах. Однак утиски не злякали письменника. Разом із друзями він організував «Українську громаду», долучився до «Братства тарасівців» у Харкові.

У Львові М. Вороний написав перші свої поетичні твори - «Не журись, дівчино», «Євшан-зілля», «Мандрівні елегії». Як режисер галицького театру листувався з Марком Кропивницьким, а згодом став членом його трупи, з якою гастролював протягом 1897-1901 рр. Третину свого життя митець віддав театрові. Особисто знав усіх тогочасних театральних зірок, намагався дати фахову оцінку українській драматургії, сценічному мистецтву. Як театральний критик відомий публікаціями: «Наші артисти в сценах», «Театральне мистецтво і український театр», «В путах брехні» (про п’єсу «Брехня» Володимира Винниченка), «Михайло Щепкін», «Режисер (Театральний підручник)», «Драматична примадонна (До характеристики сценічної творчості Любові Ліницької)». У статті «Марко Кропивницький» автор високо оцінив виховну роль сценічного мистецтва: «Скільки чесних думок, благородних почувань порушилось в душах глядачів під час українських вистав». М. Вороний дивувався великому особистому внеску Марка Лукича в театральну справу: «Не минуло ще й 15 літ, як М. Кропивницький уже успів на міцних, суто народних підвалинах збудувати український театр, утворити спеціально українську школу артистичну, виробити цілий ряд талановитих закінчених артистів!»

Як поет Микола Вороний дотримувався гасла «чистого мистецтва», чим здобув авторитет серед «молодомузівців». Проте заявлена позиція жодним чином не обмежувала його творчості. 1903 р. він видав альманах «З-над хмар і долин» - першу ластівку українського модернізму. До цього видання надіслали свої твори Іван Франко, Михайло Коцюбинський, Ольга Кобилянська, Михайло Старицький, Борис Грінченко.