Предмет: Українська мова, автор: MrABOBA

Спишіть речення, ставлячи, де потрібно, пропущені розділові знаки. Підкресліть однорідні члени, узагальнювальні слова відповідно до їхньої синтаксичної ролі.

1. Шаблі й набої кайдани й пістолі хай гинуть у морі.

2. Кожин кущик горбок долинка кожна стежечка все це було йому знайоме промовляло до нього.

3. А літа пливуть за ними пливуть собі стиха забирають за собою і добро і лихо.

4. Горячий степовий вітерець подихнув .

5. Чорнобиль та м'ята барвінок та рута калина верба над водою Bишневий садок над ставочком солом'яні стріхи та чорна пухкая рілля все сниться щоночі шпакові.

6. Ті пісні мене найперше вчили поважати труд людський і піт шанувати Вітчизну мою милу, бо вона одна на цілий світ.

7. I небо і зорі безсилі все спить ще перед світанком.

8. Люблю я осінні квіти прощальну красу Bечорів і сині оголені віти і вітру холодного спів.

9. Шумить і хвилюється Київ і сонце сміється з висот

10.3 півночі раптом налеті вітер наробив лиха в господах.

11.І цвіт і грім і дощ і град я серцем спраглим все приємлю.

12. Bce змішалось в одну мить і злилось докупи і земля й море.

Ответы

Автор ответа: vladazaruc
2

Ответ:

1) Шаблі й набої, кайдани й пістолі хай гинуть у морі.

однорідні підмети - шаблі; набої; кайдани; пістолі.

2) Кожен кущик, горбок, долинка, кожна стежечка - все це було йому знайоме, промовляло до нього.

однорідні додатки - кущик, горбок, долинув, стежечка.

узагальнювальне слово - все. воно є підметом

3) А літа пливуть, за ними пливуть собі стиха, забирають за собою і добро і лихо.

однорідні додатки - добро, лихо.

4) Гарячий, степовий вітерець подихнув.

однорідні означення - гарячий, степовий.

5) Чорнобиль та м'ята, барвінок та рута, калина, верба над водою, вишневий садок над ставочком, солом'яні стріхи та чорна пухкая рілля - все сниться щоночі шпакові.

однорідні додатки - Чорнобиль, м'ята, барвінок, рута, калина, верба, садок, стріхи, рілля.

6) Ті пісні мене найперше вчили поважати труд людський, і піт шанувати, Вітчизну мою милу, бо вона одна на цілий світ.

однорідні присудки - поважати, вчили, шанувати.

однорідні підмети - піт, труд, Вітчизну.

7) I небо, і зорі безсилі - все спить ще перед світанком.

однорідні додатки - небо, зорі.

узагальнювальне слово - все. воно є підметом.

8) Люблю я осінні квіти, прощальну красу вечорів, і сині оголені віти, і вітру холодного спів.

однорідні додатки - квіти, красу, віти, спів.

9) Шумить і хвилюється Київ, і сонце сміється з висот.

однорідні присудки - шумить, хвилюється.

10) 3 півночі раптом налетів вітер, наробив лиха в господах.

однорідні присудки - налетів, наробив.

11) І цвіт, і грім, і дощ, і град - я серцем спраглим все приємлю.

однорідні додатки - цвіт, грім, дощ, град.

12) Bce змішалось в одну мить, і злилось докупи і земля й море.

однорідні додатки - земля й море.

однорідні присудки - змішалось, злилось.

Автор ответа: ppylypchak12953
1

Ответ:

1. Шаблі, й набої кайдани, й пістолі хай гинуть у морі.

2. Кожин кущик, горбок, долинка, кожна стежечка все це було йому знайоме промовляло до нього.

3. А літа пливуть, за ними пливуть собі стиха, забирають за собою, і добро, і лихо.

4. Горячий степовий вітерець подихнув .

5. Чорнобиль та м'ята, барвінок та рута калина, верба над водою, Bишневий садок над ставочком, солом'яні стріхи та чорна пухкая рілля все сниться щоночі шпакові.

6. Ті пісні мене найперше вчили поважати труд людський і піт шанувати Вітчизну мою милу, бо вона одна на цілий світ.

7. I небо, і зорі безсилі все спить ще перед світанком.

8. Люблю я осінні квіти прощальну красу Bечорів, і сині оголені віти, і вітру холодного спів.

9. Шумить, і хвилюється Київ, і сонце сміється з висот

10.3 півночі раптом налеті вітер наробив лиха в господах.

11.І цвіт, і грім, і дощ, і град я серцем спраглим все приємлю.

12. Bce змішалось в одну мить, і злилось докупи, і земля, й море.

Объяснение:

Похожие вопросы
Предмет: Другие предметы, автор: Sofiyakarpovich
Предмет: Математика, автор: Аноним
Предмет: Геометрия, автор: gggbbb79
Предмет: Українська мова, автор: zekaprokolist60
Допоможіть !!!!!!! Записати тема і дату, назву тексту. Прочитати текст і виконати завдання, яке є після тексту.

Ніч перед боєм

Ми йшли стежкою мовчки в густих лозах. Діди йшли попереду з сітками і хропачами дуже повільно, ніби на звичайну нічну рибну ловлю, і, здавалося, не звертали жодної уваги ні на гарматну стрілянину, ні на рев німецьких нахабних літаків, — одним словом, увесь німецький фейєрверк, що так замучив нас за останні дні важкого відступу, для них ніби не існував зовсім.

— Слухай, батьку! Ти не можеш іти трохи швидше? — звернувся до Платона Троянда.

Платон не одповів.

— Слухайте, діду, ви не можете іти трохи швидше? — стримуючи дрижаки, спитав Троянда ще раз.

— Ні, не можу, — одповів Платон. — Чого пак ви отакий швидкий стали, хто вас знає? Старий я вже швидко ходить. Одходив уже своє.

— Скажіть, а де ж річка? Далеко річка?

— А ось і річка.

Дійсно, лоза зразу кінчалась, і ми вийшли на чистий піщаний висип. Перед нами була тиха широка Десна. За річкою крутий берег, а далі, праворуч, другий висип і лози. За лозами темні ліси, а над річкою і над лісами вечірнє небо, якого я ніколи таким ще не бачив. Сонце давно вже зайшло. Але його проміння освітлювало ще з‑за горизонту верхи велетенського нагромадження хмар, що насувалися з заходу на все небо. Хмара була важка, темно-темно-синя, внизу зовсім чорна, а самий верх її, самий вінець майже над нашими головами, було написано шаленими крученими криваво‑червоними і жовтими мазками. Величні німі зловісні блискавиці горобиної ночі палахкотіли, не вгасаючи, між шарами хмар. І все це одбивалося в воді, і здавалося, що ми стояли не на землі, що ріки немає, а є міжхмарний темний простір, і ми, розгублені в ньому, малесенькі, як річні піщинки. Небо було надзвичайне. Природа була ніби в змові з подіями і попереджала нас своїми грізними знаками.

Риба боялася такої ночі і шугала по висипах на мілині. Десь за нами і ліворуч попід хмарою носилися ракети, мов змії. Було видно. Світило жовтуватим відблиском жовтої корони хмар. Гриміли гармати. Ми стояли нерухомі. Було щось надзвичайне, урочисте і грізне. Всі примовкли і розгубилися, немов перед якоюсь виключною подією.

— Ну, сідайте, повезем. Чого стали? — сказав дід Платон. Він стояв уже біля човна з веслом. — Повезем уже, а там, що бог дасть. Не вміли шануватися, так уж повезем, тікайте, чорт вашу душу бери… Куди ти хитаєш? Човна не бачив, воїн! — загримав дід на когось із нас.

Ми розсілися в човні мовчки, і кожний думав свою невеселу думку.

— У тебе готово, Савко?

— Можна.

— А хмар наперло… Ач, що робиться! Страшний суд, чи що, починається? — дід Платон подивився на небо і плюнув у долоню. Потім він узяв весло і сильним рухом одштовхнувся од берега.

Савка з онуком гребонули опачинами. Човен був великий і старий-престарий. Він увесь був просмолений смолою і покарбований часом. Я сидів у човні близько коло діда Платона. Я дивився на тиху чарівну річку, і на берег, і на суворого кормчого діда, що піднімався наді мною на фоні урочистого неба. Мені здалося, що мене перевозять на той світ. Сором, і розпач, і невимовний жаль, і безліч інших гострих почувань охопили мою душу, і скрутили її, і пригнули. Прощай, моя рідна, дорога Десно.

Обрати частину тексту із описом місцевості та стисло переказати її (письмово)