5. Розкажіть, яких правил конструктивної критики ви дотримуйтесь?
Ответы
Ответ:
ОСНОВНЫЕ ПРАВИЛА!!
Правило перше: Критикуйте вчасно, по гарячих слідах.
Постфактум ситуація зазвичай обростає суб'єктивними деталями й міфами, які негативно впливають на сприйняття критики. Пам'ятайте слова Гарольда Ніколсона: "Про себе ми судимо по своїх ідеалах, про інших - за їхніми вчинками". "Ідеали" злопам'ятного боса згодом тільки поглиблюють помилки підлеглих.
Для багатьох наших керівників критика - це підвищений тон і використання нецензурних слів. Їм чомусь здається, що чим більшим був "рознос", тим швидше спрацює критика й людина зробить правильні висновки.
Однак якщо це твердження й правильно, то винятково для підлеглих, що стоять на самому нижчому щаблі професійного й особистісного розвитку. Розумні люди давно помітили, що чим сильніші висловлювання шефа, тим менше у нього об' єктивних аргументів. Один музичний критик якось сказав: "Чим вищий голос, тим нижчий інтелект". Ці слова можна застосувати й до управлінської діяльності
Правило друге: Контролюйте свої емоції.
Ніколи не починайте "розбір польотів", якщо Ви роздратовані.
Критика - це насамперед інтелектуальний процес. Так що добирайте слова.
Зрозуміло, це стосується й стану співрозмовника. Наївно думати, що ваша критика позитивно вплине на підлеглого, якщо він усе ще болісно переживає промах, злиться на колег або, на його думку, "керівництво його дезорієнтувало".
Правило третє: Якщо Ви сумніваєтеся в адекватній реакції невдахи, запропонуйте йому "обговорити проблему (сформулюйте це саме так) трохи пізніше в спокійній обстановці".
Я знаю керівника, про якого вам обов' язково скажуть, що ніколи не бачили щоб він підвищив голос. Більше того, ніхто і не пригадує, коли він критикував підлеглих. Останнє, звичайно, неправда (він критикує персонал не рідше інших босів). Справа в тому, що цей топ-менеджер добре засвоїв правило четверте.
Правило четверте: Критикуйте віч-на-віч.
У будь-якому прилюдному висловлювані претензій завжди є елемент театральності, а отже, ризик скотитися на переливання з пустого в порожнє. Розмова без сторонніх, по-перше, забезпечує індивідуальний підхід і безпосередність реакції підлеглого, по-друге, демонструє повагу до його особистості й знання керівником елементарних основ етики. Особливо це важливо, якщо Ви маєте намір висловити критику даній людині вперше. У цьому випадку її бажання надалі не виносити свої помилки на суд громадськості стане добрим стимулом до якісного й своєчасного виконання розпоряджень.
"Я нічого іншого й не очікував від тебе. А що ще можна чекати від людини, у якої...", наприклад, безладдя на робочому столі, погана пам' ять, яка має звичку спізнюватися тощо. Знайомі мотиви чи не так? Для будь-якого критикуючого занадто великою є спокуса перейти на особистості, зробити більш або менш виправдане узагальнення, що демонструє "мудрість" боса і його знання людей. Тут виникає запитання: навіщо було доручати це завдання такій людині?
Відокремте людину від проблеми й результату. Вам здається це немислимим? Але саме такий підхід є єдино правильним для конструктивної критики. Професійний "розбір польотів" обов' язково передбачає п' яте правило.