Напишіть міні-твір "Мова - то душа народу", використовуючи просто і складні речення.
Ответы
Такий шлях проходить кожен народ. Впродовж свого існування нація переживає занепад і піднесення. 1 чого буде більше, залежить від здатності зберігати і правильно використовувати спадщину предків. І матеріальну, і духовну.
Деякі народи, на жаль, поступово втрачають свої етнічні особливості, такі, як мова, культура, традиції. Кожен з цих аспектів важливий, а найголовнішим серед них є мова.
Мова — душа народу, його духовна сутність. Значення її дозволяє людині піднятися вище у своєму розвитку. Мова— не тільки засіб спілкування. Це етнічна категорія, що притаманна кожному народові.
На сучасному етапі розвитку нашого суспільства мові надано статус державної. Це велике досягнення сьогодення, бо історія розвитку української мови трагічна й водночас повчальна для представників інших національностей. Довелося їй пройти тернистий шлях знущань, заборон, катувань кращих представників інтелігенції. Звичайно, це наклало певний відбиток на ставлення людей до мови.
Зараз гостро постає проблема звикнення до рідної мови. Адже повернути духовні цінності можна тільки завдяки материнській, милозвучній, солов'їній нашій мові. Без неї ми не зможемо називати себе нацією у повному розумінні цього слова. Бо входимо в життя з рідною мовою, з нею стійко переживаємо всі суспільні негаразди й радість пізнання нового.
Пишаюся тим, що я українець. Люблю й ціную свою рідну мову. Але чітко усвідомлюю, що цього замало. Треба робити все для її піднесення.
Ответ:
Мова — це дар, яким нагородив нас Господь, це головний засіб спілкування та передачі інформації. Вона з нами все наше життя, від першого слова «мама» й до останнього подиху. Мова — це голос народу, що передає найважливішу інформацію про культуру, традиції та життя наших предків. Цей голос передає нам інформацію від предків, показує їхні помилки й невдачі, а також великі досягнення та успіхи. Він навчає нас любити історію та робити з неї висновки. Мова несе мудрість і розум наших предків, які передали їх через покоління. Нам треба навчитися цінувати й любити рідну мову, треба намагатися говорити правильно й не перекручувати слова, щоб нашим нащадкам дісталася чиста мова, якою говорили ще наші прадіди.
Можна знати багато мов. Навіть є приказка: «Скільки мов ти знаєш, стільки разів ти людина». Але в себе на Батьківщині треба говорити своєю рідною мовою, яку навчили тебе твої батьки. У нашого народу є дуже багато письменників і поетів, які прославляють нашу мову, показують її велич, мудрість та красу рідного слова. Нам варто частіше читати національну літературу, щоб розширювати свій кругозір і переконуватися, яка гарна наша мова, яка вона неповторна та багатогранна.
Кожна нація має цінувати та прославляти свою мову. Ось і ми не є винятком. Ми повинні писати книги рідною мовою, складати пісні та вірші. Щоб наступні покоління побачили її красу та велич. Лише так ми зможемо продовжити життя нації. Адже не дарма люди кажуть: «Поки жива мова, жива нація». І тільки від нас залежить, чи буде наша нація процвітати, чи вона зникне, кане в небуття, як багато інших, не залишивши від себе й сліду. Ми повинні докласти багато зусиль, щоб процвітала наша мова, щоб наші діти й онуки через багато років говорили тією мовою, якою говоримо ми зараз.
Мова — це голос народу))