Предмет: Литература, автор: sneretina8

1.Дайте відповідь на запитання: Чому автор описує процес "оносороження"? Чому так сталось саме з героем твору "Носороги" Є. Йонеско?
2.Дайте характеристику поведінки одного з героїв роману "Чума" А. Камю.
ПОМОГИТЕ ПОЖАЛУЙСТА ​

Ответы

Автор ответа: goncarola3
0

Відповідь: 1.Автор описує процес "оносороження" для того, щоб зобразити процес трансформації людини в незвичайне, чуже і неприйнятне створіння. Це символічний образ, який відображає зміну мислення і поведінки людини, що піддається масовому впливу чи ідеології. Є. Йонеско використовує цей образ, щоб показати, як легко можна втратити свою індивідуальність і стати часткою безособової маси.

2.У романі "Чума" А. Камю, одним з головних героїв є Рамберт - журналіст, який приїхав до міста Оран, щоб провести дослідження. На початку роману він є циніком, який відкидає будь-які ідеали і не вірить у дружбу та любов. Однак, згодом він розуміє, що боротися з епідемією чуми - це його обов'язок як людини. Рамберт починає допомагати в боротьбі з епідемією, він стає більш емоційним і співчутливим до інших людей. У певний момент він відчуває, що має бути разом зі своєю дівчиною, але він відкладає свої особисті бажання і продовжує боротьбу з епідемією разом з іншими мешканцями міста. Таким чином, Рамберт перетворюється з циніка і індивідуаліста в людину, яка здатна до співчуття та дій для блага спільності.

Пояснення:

Автор ответа: assasincatgg
0

Ответ:

1)Твір "Носороги" Євгена Йонеско - це алегорія на політичні події 20 століття, коли руйнування індивідуальності відбувалося відчутно, особливо під впливом тоталітарних режимів.

Автор описує процес "оносороження" як символічний спосіб показати, як люди можуть втрачати свою індивідуальність і перетворюватися на безформних мас. Це відбувається через процес "масової гістерії", коли люди починають наслідувати одне одного, не замислюючись про свої власні переконання та думки.

Герой твору, Беранж, спочатку стоїть проти того, щоб стати носорогом, але з часом, під впливом свого оточення, починає змінюватися і перетворюється на носорога. Автор відобразив цей процес, щоб показати, як легко люди можуть відмовлятися від своїх індивідуальних цінностей та перетворюватися на безформних мас під впливом масової гістерії.

2) У романі "Чума" Альберта Камю є багато героїв, які представляють різні аспекти людської поведінки під час кризової ситуації епідемії. Один з цих героїв - Раймон Рамбер - можна описати як розумного, спокійного та обачливого чоловіка, який ретельно дотримується правил та рекомендацій влади для запобігання поширенню хвороби.

Раймон Рамбер - це лікар, який не піддається паніці та не стається жертвою істерії, що охоплює багатьох інших героїв. Він не тільки дотримується міри і спокою, але й допомагає іншим, наприклад, він надає медичну допомогу тим, хто її потребує, дослуховується до пацієнтів та дбає про них. Раймон не приховує своєї тривоги, але й не дозволяє їй перетворюватися на паніку. Він знаходить баланс між своїм почуттям відповідальності та своєю особистою безпекою.

Таким чином, Раймон Рамбер є прикладом людини, яка в умовах кризи зберігає спокій, дотримується розумних рішень та дієвих дій, але не втрачає свою людяність і здатність до співчуття до інших людей.

Объяснение:

Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: valeriagapon87
Предмет: Українська мова, автор: syrenka
Написати стислий переказ тексту "Мамині паляниці"
Тільки-но починало світати, мати, вмившись, зодягала чисту сорочку, підв’язувалася вишитим фартухом і вилазила на лежанку. Я крізь сон чув Ті лагідну приповідку: «Ну ось і зійшов святець, аж віко підпер!». Незабаром кімната освітлювалася живими зайчиками, спалахували сухі дрівцята, потріскуючи голосними пострілами. Піч гоготіла, коли полум'я лизало своїм язиком челюсті.

Доки варилося снідання, мати місила тісто. То було цікаве видовисько. Материні руки раз по раз занурювалися в діжу, од чого ослінчик аж двигтів. Тісто вимішувалося, крутішало. Коли воно нарешті ставало в'язким, як гума, і вже важко було працювати руками, мати призупиняла роботу, будила свою родину й годувала сніданком.

Поснідавши, батько йшов на роботу, а я біг на кінець городу, щоб наламати широких капустяних листків. За цей час в оселі вже стояв паркий дух. На засланому простирадлом ліжкові, а поверх ще й рушником, пузатилося кілька кругленьких паляничок. Мати була вся в роботі. Легкими рухами рук вона витягувала опецьок тіста, вмокала у воду руки, щоб воно не прилипало, й, перекидаючи з однієї долоні в другу, формувала круглу, наче сонце, хлібину. Злегка поплескавши верхівку, ненька клала паляницю на рушник. Робила вона це так вправно, що я навіть не встигав уволю надивитися.

Доки мати викачувала останню, найменшу паляничку, що призначалася мені, я біг за лопатою і, внісши, приставляв її до печі. На лопату клали капустяний листок, змащений олією або притрушений борошном, й усаджували хлібину. Біле тісто паляниці нараз обдувало гарячим духом печі. Нагнічені челюсті покліпували, наче в безмісячну ніч зорі. Іскорками розжареної сажі здригався жар. Зробивши виделкою кілька проштрихів, мати шугала лопату з хлібиною в гарячу утробу печі; потім другу, третю, аж доки не сховалася за челюстями й моя паляничка.
НЕ З ІНТЕРНЕТУ!!!