Предмет: Английский язык, автор: snezanalim3

Speaking & Writing 3 a) Imagine you were the clerk in the booking office. Answer the questions. 1 What were you doing when you saw the boy? How did you feel about the boy? 2 3 Why did you invite him behind the counter? 4 What did you do while the boy was waiting?



дам 100 баловв

Ответы

Автор ответа: kattywx8
0

1. As the clerk in the booking office, I was probably attending to customers or organizing paperwork when I saw the boy lingering nervously by the entrance. I may have initially felt slightly concerned or curious about his presence.

2. After noticing the boy, I may have approached him and asked if he needed assistance. Depending on his response, I may have invited him to come behind the counter to speak more privately or to offer a more comfortable place to sit and wait.

3. I may have invited the boy behind the counter as a courtesy to give him a sense of safety and to allow us to speak more privately. Alternatively, there may have been seating or shelter behind the counter that was more suitable for him.

4. While the boy was waiting, I would have continued to attend to other customers, paperwork or other tasks needed for the operation of the booking office. I may have checked on the boy periodically to ensure he was comfortable and well-cared for.

This message has been generated by Nova - download it for free:

https://novaappai.page.link/Daoorsu9eovBrtg17


ravinbagirov77: лох
Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: laskavy2019
Князь Дмитро вже було вирішив про себе, що це все, і приготувався до кінця, аж ні. Яничари повели його до Топкапи — комусь він ще був потрібний на знаменитому стамбульському горбі, що, потопаючи в розкішних садах і квітниках, здіймався над Мармуровим морем. Як досить швидко виявилося — султану. Забаг побалакати з непокірним князем.

— Знову ти — Байда? — падишах дивився на бранця дещо вражено. — Не думав, що ти проти нас виступиш…

Стояв — високий, дорідний, пещений, густа борода щойно пофарбована хною, на голові чимала чалма, одяг на ньому теж пишний, важкий, шитий золотом:

— Тепер ти — козак Байда? У татар, здається, так звуть безтурботного чоловіка — байда.

— Від народження й до сьогодні я звуся князем Вишневецьким.

— Кожен козак мріє якщо й не про княжий титул, то бодай про звання старшого, а ти, виходить, навпаки. З родових князів у козаки?

Князь-козак, високий, тонкий станом і гарний лицем, був вдатний із себе. Ач, які хвацькі чорні вуса! Злегка видовжене, благородне лице — зразу видно, що не простолюдин, очі живі, розумні й блискучі. Голова голена, а з волосся залишено лише пучок, що зветься чуприною. Пучок довгий, скручений і закручений за ліве вухо, і цим князь схожий на козаків. На ньому біла сорочка, вузькі штани з білого сукна — гачі. Сорочка підперезана опояскою. Взутий у м’які

сап’янові чоботи. На плечах — білий шовковий жупан, теж дорогий.

— Чи знає наш бранець, князь Вишневецький, він же козак Байда, у чому його звинувачує османський султанат?

Не чекаючи відповіді, султан назвав лише одне ім’я:

— Коплан-баши.

Наперед виступив високий худий турок і тихим, але чітким голосом і навіть мовою бранця почав читати:

«Князь Вишневецький, прозваний ще козаком Байдою, прибув із загоном на Нижній Дніпро і на острові, званому Хортиця, збудував замок Січ-городок, почав воювати татарські кочовища і захоплювати степи…»

— От, от! — чомусь аж радо вигукнув султан. — Цього вже досить, щоб сісти на палю. Але це ще тільки початок. Читай далі.

«Влітку 1556 року князь Вишневецький з острова Хортиці організував похід трьохсот канівських та черкаських козаків з кількома сотнями запорожців на турецькі фортеці Іслам-Кермень та Очаків. Фортецю Іслам-Кермень Вишневецький захопив, привіз усі гармати на острів Хортицю…»

— Це вперше, відколи постала наша імперія, дніпровські козаки зважилися на такий зухвалий вчинок — напасти на нашу фортецю і захопити, — вигукнув султан. — Тобі, князю, важко буде розраховувати на нашу милість!

Турок з дозволу читав далі:

«Князь Вишневецький вирішив захопити південні землі та Причорномор’я та забрати їх собі. Разом із людьми царя Московії ходив на Перекоп у різні султанські і ханські володіння, звертався до польського короля і великого литовського князя Сигізмунда Августа та до московського царя Івана Грозного, аби організувати спільний похід проти Осяйної Порти…»

— Досить! — різко вигукнув султан. — Дуже ти нашкодив нам. Заслуговуєш смертної кари. Ми засудимо тебе до страти. Ти один із найбільших наших ворогів.

Говорячи, султан підійшов неквапливо до клітки.

— Ти знаєш, хто сидить у цій клітці? — запитав падишах. — Так, соловейко. Ваш. З берегів Дніпра. А співає мені.

— Бачу, яку має розкішну клітку, — нарешті озвався князь.

— Але — золота, — уточнив падишах. — І ти теж, князю, матимеш клітку. Даруй, помешкання. І владу матимеш.

— І чим я маю за це розплачуватися?



Олексій Штанко. Дмитро Байда-Вишневецький

— Як і соловей, — султан був у доброму гуморі, — ти співатимеш тільки мені і віру нашу приймеш.

— Фортеця на Хортиці мені миліша, бодай і за клітку, бодай і золоту, бодай і в палаці султана.

— Не квапся, подумай. Такі відчайдушно хоробрі люди, як ти, нам потрібні. А тих, хто нам вірно служить, ми щедро нагороджуємо. До того ж ти матимеш життя.

Сіренька, непоказна з себе пташка стрепенулася в золотій клітці, змахнула крильцями, звелася на тоненьких ніжках і відкрила дзьобик… Соловейко тьохкав…

Слухаючи його, князь Вишневецький на якусь часинку забув, де він і що з ним. Здавалося, що він був над Дніпром на Хортиці, серед козаків-січовиків. Пахне деревом новозбудована засіка-січ, на острові — Божа благодать. Над усією Україною западає тиха і тепла весняна ніч. Ані шелесне, тільки чути, як десь сплескує сонна риба. Зійшов, завис над Дніпром і, як живим сріблом, налився красень місяць.

— Золота клітка не для мене! Своєї віри, свого Бога і свого народу я не міняю! — твердо сказав козак Байда.

«Наче останні дні живу…» — подумав він, а в душі забриніли слова давньої пісні:

Якби мені крильця,

Солов’їні очі,

Знялась би я, полетіла

Темненької ночі… (За В. Чемерисом).

Підготуйте докладний усний переказ тексту, замінюючи пряму мову непрямою.
дам 200 балов