Туве Янсон (1914-2001). Віхи життя та творчості письменниці. про життя та творчість письменниці
Ответы
Объяснение:
Туве Маріка Янссон зростала у творчій атмосфері. Її батько Віктор Янссон був відомим скульптором, що славився скульптурами воєнних монументів і сконструював статуї свободи в Лахті, Тампере. Мати — Сігне Гаммартсен, була графічним дизайнером. А ще у Туве була надзвичайна тітка, винятково енергійна та активна. Її оптимізм і непосидючість передавалися всім. Вона любила ліпити з гіпсу різноманітні чудернацькі фігурки.
У дитинстві Туве родина Янссон майже по пів року жила в будиночку рибалки на невеликому острові у Фінській затоці Балтійського моря, де дівчинка гуляла в лісі, фантазуючи про дивовижних істот. Казкарка зізналася, що «…без щасливих дитячих років, проведених біля моря…», вона «…ніколи б не почала писати».
Одного разу Туве сперечалася з братом Ларсом і, передражнюючи його, намалювала на стіні маленького бегемота, що під іменем Мумі-троль пізніше стане найвідомішим казковим персонажем.
Закінчивши середню школу, Янссон вивчала художнє мистецтво у Гельсінкі, Стокгольмі, Флоренції, Парижі. Її мальовничі роботи представлялися на багатьох виставках Фінляндії і Швеції, а перша персональна виставка відкрита у Гельсінкі у 1943 році Янссон любила англійську літературу і тому з особливим запалом працювала над малюнками до книжок Льюїса Керролла та Джона Толкіна.
У 1938 році написала і проілюструвала власну книжку — казкову повість «Маленькі тролі та велика повінь» (1942) — і, нарешті, «…відчула справжню свободу, коли сама почала виконувати обидва види роботи». Але книжка побачила світ лише за три роки (1945). Як тільки це сталося, Янссон зрозуміла, що не в змозі назавжди забути про мумі-тролів, і написала ще одну книжку — «Комета прилітає» (1946), згодом — «Капелюх Чарівника» (1949), та низку інших продовжень. Так з'явилося чимало надзвичайних книжок з витонченими, оригінальними малюнками.
У 1953–1960 роках Туве Янссон створювала комікси для лондонської газети «The Evening News».
Популярність письменниці швидко вийшла за межі Фінляндії. Книжки про мумі-тролів були написані шведською; нині вони відомі у всьому світі в перекладах більш ніж 30 мовами. Саме книжки про мумі-тролів принесли письменниці загальне визнання. Янссон присуджують численні премії та нагороди, найголовніша з яких — премія імені Ганса Крістіана Андерсена (1966). На початку 1978 року за бажанням польських дітей письменницю було нагороджено Орденом Усмішки.
Казки Янссон не обійшов увагою кінематограф. Польська кіностудія за контрактом з письменницею здійснила випуск 39 серій лялькових короткометражних фільмів, що складаються з трьох циклів; шведським телебаченням знято повнометражний фільм за однією з книжок під назвою «Між дитиною і дорослим».
Туве Янссон багато працювала для театру, який завжди був її пристрастю. За ініціативи письменниці почали йти вистави за мотивами мумі-казок. Вона брала активну участь у підготовці вистав і акторських костюмів до них. У Шведському театрі 1949 року ставиться п'єса «Комета прилітає», а 1958 року в Лілла-театрі пройшла п'єса за участю самої Туве Янссон. У 1974 році в Національному оперному театрі йшла «Мумі-опера».
Більшість казкових повістей письменниці — пригодницького характеру. Їй притаманний психологізм у зображенні героїв, реалістична деталізація у змалюванні природи та побуту мешканців Долини мумі-тролів. Казковості творам надають насамперед дивовижні персонажі, що є витвором фантазії авторки. У кожному з них наче втілюються ті чи інші прагнення дітей, риси їх характеру: жага до нового, таємничого і чарівного («Комета прилітає»), до будівництва і винахідництва («Мемуари тата Мумі-троля»), доброта і любов до маленьких і слабких («Зима-чарівниця», «Невидиме дитятко», «А що буде потім?», «Хто розважить малятко?»), цікавість до непізнаних сил природи («Тато і море»), схильність до гри й перевтілення («Небезпечне літо»), прагнення самостійності та любов до свободи («Пізньою осінню в листопаді»). Все це є життєвими принципами Янссон.
Письменниця розповіла, що задовго до того, як Мумі-троль зажив самостійним життям на сторінках її літературних казок, вона зображала його маленьку постать на карикатурах замість власного підпису.